Наталія Хілько
Наталія Хілько, головна архітекторка міста Чернівці:
«Місту потрібна хороша програма по збереженню архітектурної спадщини. Так, вона є, але на жаль, більш віртуальна. Реальна програма має містити реальні заходи.
Стратегічно правильним було б усі ресурси і можливості кинути зараз на вдосконалення транспортної мережі міста. У Чернівцях є три головні артерії міста, які не мають діагональних зв'язок між собою. Тому ми бачимо систематичні аварії на Винниченка, великі скандали з Рівненською, немає продовження проспекту Незалежності. А дороги – це найбільші суми грошей. Проте якщо їх не робити, то деградує все. Немає дороги – не працюють комерційні об’єкти вздовж шляху, не працюють комерційні об’єкти – житлові будинки над ними мало користуються попитом. Без доріг також не працюватиме й туризм. Таким чином великі території у місті стають депресивними.
І звичайно, стратегічний зв'язок зі всією Україною, бо зараз ми наче на острові. Але це вже не функція архітектора, а великої політики. Тому що самотужки місто не може цього зробити.
Ще одна проблема, яка може виникнути у майбутньому – це два села, які доєдналися до Чернівців. У них, грубо кажучи, взагалі немає містобудівної документації. Тому нам, головному архітектору і його колегам, треба дати посидіти в кабінеті з лупою і відпрацювати зміни до генерального плану Чернівців.
Наші новини є у Facebook
У Чернівцях велася не дуже правильна політика щодо заборони будь-яких перетворень в історичному середовищі. І більшість мешканців цю заборону підтримували, ігноруючи архітектурну конвенцію, в якій провідні архітектори світу висловилися, що копіювання псевдостилів це погано. Тому в історичному середовищі, якщо щось і проєктувати, то робити це із сучасними тенденціями, з урахуванням чинного стану навколо.
Зараз ми маємо рішення сесії про реновацію двох історичних кварталів. Якщо нам на це виділили б кошти – це була б дуже цікава робота. Точково втручатися в історичне середовище - це не правильно. Доцільніше було б робити комплексні роботи – визначити квартал в межах вулиць, розробити містобудівну документацію, в якій прописати – цим будинкам ми даємо статус нововиявлених пам’яток і чіпати їх не можна, в інших спорудах ми ремонтуємо дах, внутрішні двори, зносимо всіх паркани і відкриваємо будинки для туристів. А ось цей будинок, до прикладу, немає цінності, тому його треба демонтувати і зробити сучасну вставку з урахуванням сусідніх будівель. Після цього, думаю, що у міста з’явилося нове дихання, прийшли б нові інвестори та забудовники.
Найбільший виклик для архітекторів у Чернівцях – це відсутність комунікації. Архітектори завжди йдуть на крок попереду від інших структурних підрозділів міста, співвиконавців того чи іншого проєкту. До прикладу, маючи вільну земельну ділянку, архітектори вже уявляють, як цей об’єкт виглядатиме у відповідному середовищі. Але після проведення архітектурних конкурсів, проєктування об’єкта, коли доходить час до реалізації, у міській раді через відсутність комунікації зупиняються ці напрацювання. Таким чином багато архітекторів, які мають хорошу ідею, могли б зробити якесь ноу-хау у місті, не мають втілення своїх проєктів. Це один із ризиків, з якими і стикаються архітектори.
Читайте також: Реставрація пам`яток та добудова ритуального залу: як зміниться кладовище на Зеленій
Друга проблема, з якою стикаються головний архітектор та його працівники, це те, що всі мешканці Чернівців чомусь вважають, що будь-яке питання в місті повинен вирішувати саме головний архітектор: перенесення смітників – треба долучати архітекторів, проблеми з каналізацією – так само. Таким чином наша структура поступово знищується таким відволіканням від основних проблем.
У День архітекторів хотілося б звернутися до чернівчан і попросити їх бачити не тільки негатив, а й позитив. Тому що маленькі зміни у місті все-таки є.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
