Мама героя: історії Марії Бузенко та Марії Ротар

Коли Володимир Бузенко був маленьким хлопчиком, його мати, Марія Бузенко, думала, що син пов'яже своє життя з мистецтвом. Він народився третьою дитиною у сім'ї. Мав багато вірних друзів. Коли почалася війна, Володимир Бузенко, пішов на фронт, бо там були "його хлопці". 9 січня 2015 року мама востаннє говорила з сином.

"Володя сказав, що хотів би зігрітися, бо холодно. А 20 січня обвалилася вежа Донецького аеропорту, яка похоронила під собою кіборгів... І Володю... Довго чекала мама повернення додому своєї кровиночки, скільки болю перенесла - дві ДНК-експертизи, бюрократична тяганина з документами, смерть батька Володі, серце якого зупинилося 3 листопада - не витримало болю втрати... 1 грудня 2015 року сина-кіборга похоронили поруч з батьком... Мати оберігає їх своїми молитвами і чекає, коли зможе на небесах зігріти свого сина...", - пише про Марію Бузенко волонтерка Галина Абрам'юк. 

Про Героя:
Бузенко Володимир Петрович («Італієць») народився 28 липня 1988 р., в с. Великий Кучурів Сторожинецького району Чернівецької області. Солдат, стрілець 80-ї ОДШБр. Зник безвісти 19 січня 2015 р. під час оборони Донецького аеропорту. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, виявлених під завалами після підриву російськими бойовиками будівлі нового терміналу і доставлених до Запоріжжя.

Похований із військовими почестями поруч із могилою батька 1 грудня 2015 року в с. Великий Кучурів, Сторожинецького району Чернівецької області.

Залишилися батьки (57-річний батько, Петро Тодорович, який тяжко переживав загибель Володимира, помер 3 листопада 2015 р.), дві старші сестри та молодший брат.

Наші новини є у Facebook

Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту»(посмертно).

Указом №20 від 3 грудня 2016 р. нагороджений відзнакою "Народний Герой України" (посмертно).

 Мама Героя Марія Ротар тепер має лише одну стежку до сина, яка веде до місця його вічного спочинку. Коли розпочалася війна, Валерій Ротар пішов на фронт захищати свою родину та Україну. Загинув внаслідок мінометного обстрілу на Донеччині. 

"Виростила мати сина, вже й онуки стали на власну стежку життя - лиш би жити і радіти! Але материнське щастя зруйнувала війна - її син пішов на фронт. Пішов захищати Україну - свою стареньку матір, синів, брата і сестру... Пішов захищати всіх нас. Нас захистив, а себе - не вберіг... Не судилося мамі доживати віку поруч із сином - її син став ВОЇНОМ СВІТЛА... Тепер мати має лише одну стежину до сина - стежину до місця його вічного спочинку...", - йдеться у дописі Галини Абрам'юк. 

Про Героя:
Ротар Валерій Іванович народився 13 березня 1963 р. в с. Долиняни Хотинського району Чернівецької області. Солдат, лінійний наглядач, 8-й окремий мотопіхотний батальйон (10-а окрема гірсько-штурмова бригада).

Загинув 5 липня 2016 р. близько 3:00 внаслідок мінометного обстрілу в районі м. Мар'їнка (Донецька область).

Залишилися мати, сестра, двоє дорослих синів.

Похований в с. Долиняни.

Указом Президента України № 363/2017 від 14 листопада 2017 року, "за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагадаємо, що відома буковинська волонтерка Галина Абрам'юк започаткувала проект, у якому розповідає про матерів, які втратили своїх дітей під час війни.

Фото з дописів Галини Абрам'юк