Мама героя: історії Світлани Піцул та Валентини Буравчикової

Мама Героя Світлана Піцул поховала свого сина Віктора у День його народження. 22 червня 2014 року йому мало б виповнитися 24 роки. З війни загиблого захисника України привіз рідний брат. Героя поховали на Алеї Слави у Чернівцях. 

"Не судилося бачити сина одруженим, не судилося тішитися онуками... Вічний біль - біль втрати своєї кровиночки...", - пише у своєму дописі про матір Героя волонтерка Галина Абрам'юк. 

Про Героя:

Піцул Віктор Петрович народився 22 червня 1990 р., в м. Чернівці. Старший солдат, стрілець-помічник гранатометника 80-ї ОДШБр загинув 17 червня 2014 р. у бою з терористами в районі м. Щастя Луганської області.

Похований Віктор Піцул на Алеї Слави у Чернівцях. 

У воїна залишились батьки та молодший брат.

Указом Президента України № 631/2014 від 2 серпня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Рішенням Чернівецької міської ради нагороджений медаллю “На славу Чернівців” (посмертно).

Наші новини є у Facebook

Мама Героя Валентина Буравчикова не дочекалася сина з війни. Доброволець Олексій Буравчиков загинув в Іловайському котлі. Його впізнали не відразу, тож спершу поховали у Дніпрі як невідомого Героя. Лише через півроку після проведення тестів ДНК Олексія Буравчикова перепоховали на Алеї Слави у Чернівцях. Валентина Буравчикова допомагає іншим сім'ям полеглих Героїв, жінка створила організацію "Родина Героїв".

"Мама чекала сина... Чекала і вірила, що ДНК-експертиза помилкова, і що на цвинтарі Дніпра під хрестом з написом "Тимчасово невідомий захисник України" - не її син-доброволець Олексій... Пів року тривала дорога додому, остання... Цю дорогу пройшла з сином і мама Валентина. Йде і зараз поруч з сином, йде поруч з родинами полеглих Героїв - створила організацію "Родина Героїв" і допомагає, допомагає, допомагає... ", - йдеться у дописі Галини Абрам'юк.

Про Героя:

Буравчиков Олексій Юрійович («Ведмідь») народився 25 травня 1975 р. в м. Чернівці. Старший сержант резерву. Командир міномета, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ ''Донбас''. Загинув 29 серпня 2014 року під час виходу батальйону "Донбас" так званим "зеленим коридором" з с. Многопілля до с. Червоносільске.

3-го вересня тіло Олексія Буравчикова разом з тілами 96 інших загиблих в Іловайському котлі привезли до дніпропетровського моргу. 16-го жовтня 2014 р. він був тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі м. Дніпро як невпізнаний герой. Олексія Буравчикова впізнали за тестами ДНК та перепоховали 21.02.2015 р. на Алеї Слави у Чернівцях.

У Героя залишилися батьки, сестра, дружина.

Указом Президента України № 365/2015 від 28 червня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Рішенням Чернівецької міської ради нагороджений медаллю “На славу Чернівців” (посмертно).

Нагороджений "Іловайським Хрестом" (посмертно)

Нагадаємо, що волонтерка Галина Абрам'юк започаткувала проект, у якому розповідає про матерів, які втратили своїх дітей під час війни. 

"Поки ми про це пам'ятаємо, вони живі. Для пам'яті карантину немає", - зазначає Галина Абрам'юк. 

У публікації використані фото з дописів Галини Абрам'юк.