Подолати рак
Зараз Тетяна Рибак допомагає перемогти рак своїм пацієнтам. Вона – лікар-онколог поліклініки №1. Важко повірити, що 8 років тому Тетяна й сама почула діагноз, що звучав, як вирок: лімфома Ходжкіна, ІІІ стадія.
«Я тоді закінчувала інтернатуру і готувалася до випускного. Діагноз прогримів, як грім серед ясного неба, - розповіла на прес-конференції Тетяна Рибак. – На перші симптоми хвороби я не зважала: схудла на 7 кг за 3 місяці – нічого, мабуть, від нервів; збільшився шийний лімфовузол - а може саме мине; температура 37-37,7 градусів – мабуть, вірус… Тим часом хвороба прогресувала. Остаточний діагноз встановили після біопсії лімфовузла. І одразу розпочалося лікування».
Аналізи, томографія, 8 курсів хіміотерапії та променева терапія – і хвороба відступила. Через два роки Тетяна Рибак вийшла заміж і народила синочка. А тепер – допомагає іншим боротися з раком.
«Я живу повноцінним життям: працюю, ходжу до спортзалу, виховую дитину, - продовжує жінка. – І кажу кожному своєму пацієнту: рак можна подолати, головне – не сподіватися, що саме мине, а вчасно йти до лікаря».
Читайте ще: Цьогоріч на Буковині діагностували 30 випадків захворювання на лімфому
Юлія Громей дізналася, що у неї лімфома Ходжкіна у 23 роки. За лічені місяці вона втратила 20 кілограмів, вночі прокидалася через те, що сильно спітніла, – тоді і звернулася до лікарів. Рак виявили на ІІІ стадії і одразу запевнили, що цей тип пухлин піддається лікуванню.
«Мені зробили вісім курсів хіміотерапії, курс опромінення. Здавалося, хвороба відступила – можна було повернутися до звичного життя, - розповідає Юлія. – Але через півроку стався ранній рецидив. Тоді знадобилася ще токсичніша хіміотерапія та аутотрансплантація кісткового мозку».
Юлія Громей каже: боротьба була дуже важкою та тривалою. Але перемога над хворобою вартувала цього.
«Рак змінив мене. Я навчилася сприймати по-філософськи багато речей, через які ми часто переживаємо і нервуємо, сприймати по-філософськи. Наприклад, коли випало волосся через хіміотерапію, я почала носити перуки і змінювала колір та зачіски буквально кожен день, - каже жінка. – Звісно, досі є страх рецидиву. Та водночас, я так сильно люблю своє життя, що насолоджуюся кожним днем!».
У 35 років життя Андрія Оксенюка перетворилося на хронічний біль. Він схуд на 25 кілограмів, відчував слабкість, а біль у спині не давав ані ходити, ані лежати. Похід до лікаря відтягував, наскільки міг. Боявся почути страшний діагноз. Коли ж нарешті пройшов усі необхідні обстеження, лікарі констатували: лімфома Неходжкіна, IV стадія.
«На той момент хвороба невпинно прогресувала: були уражені кістки тазу, метастази у печінці та кишківнику, - розповідає Андрій. – Я пройшов 6 курсів хіміотерапії. І попри те, що почувався, м`яко кажучи, погано, не відмовився від спорту: ранкові пробіжки вранці заряджали силою продовжувати боротьбу».
Уже 4 роки Андрій Оксенюк у ремісії. Він працює, продовжує бігати вранці, разом з дружиною виховує сина.
«Головне – не опускати рук. Ні за яких обставин! Саме цьому мене навчила ця хвороба», - зізнається чоловік.
Ольга Гердега уже три роки поспіль бореться із лімфомою Неходжкіна. За весь цей час пройшла 30 курсів хіміотерапії, 18 – променевої терапії, а нині у Китаї проходить таргетну терапію.
«Рак то відступав, то повертався. Мабуть, зручно йому в моєму тілі. Та тільки я, незважаючи ні на що, продовжую боротися. Звісно, матеріально – це все дуже дорого. Я вдячна кожній людині, яка долучилася до збору коштів на моє лікування. Зараз готуюся до чергового курсу таргетної терапії в Китаї. Наразі це – єдиний мій шанс на порятунок. Хімія, на жаль, уже не діє, - розповідає Ольга. – Між курсами лікування я насолоджуюся життям: подорожую, проводжу час з друзями, навіть встигла взяти участь у фешн-показі! Важливо – не закриватися від світу в своїй хворобі. Тоді важче боротися. А здаватися перед раком не можна ні за яких обставин!».
Ілля Тащук, головний лікар Чернівецького обласного онкодиспансеру:
«Необхідно впроваджувати скринінгові програми, діяти на випередження хвороби, як давно роблять у Європі. Ми точно знаємо 5-6 локалізацій злоякісних пухлин, які можна виявити на ранній стадії. А значить – успішно вилікувати.
Ми домовилися з сімейними лікарями, що вони складуть перелік осіб, яким необхідно раз на рік проходити ту чи іншу скринінгову програму. Зрозуміло, що витрати на це має покривати держава. А в Україні, на жаль, держпрограма «Онкологія» не працює з 2016 року. Та ми робимо те, що наразі в наших силах. Зокрема, в області діє обласна програма «Онкологія», держава забезпечує хворих ліками, які входять до держпереліку».
Олег Чорний, лікар-онколог:
«Дуже важливо, аби люди зрозуміли, що здати аналізи, пройти обстеження – це важливо. Бо боротися із раком початкової стадії значно легше, аніж із задавненими формами. Саме тому ми, онкологи, кажемо, що рак – не вирок. Головне – вчасно прийти до лікаря».
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
