Впливовий АССпект: Буковині треба повернутися до йодування солі та видачі йодопрепаратів школярам

Вважають, що йододефіцит вдало подолали ще в радянські часи і повертатися до цієї теми не варто. Натомість, тоді проблема була ліквідована лише на певний час. І нині у Чернівецькій області вона спалахнула з новою силою. Про це «Впливовому АССпекту» розповіла Наталія Пашковська, завідувач кафедри клінічної імунології, алергології та ендокринології Буковинського державного медичного університету, доктор медичних наук, професор, лікар-ендокринолог.

- Із давніх часів на теренах Буковини була поширена зобна хвороба, причиною чого є нестача йоду в довкіллі. Перші згадки про поширеність ендокринних захворювань у регіоні припадають на період його перебування у складі Австро-Угорської імперії. А у 1947 році  зобна ендемія в Чернівецькій області була визнана чи не найтяжчою в СРСР , - розповідає Наталія Пашковська. - Поглиблене вивчення чернівецькими вченими причин зоба в його осередках показало, що поряд із дефіцитом йоду в продуктах харчування та воді значну роль відігравали жахливі на той час соціально-побутові умови життя місцевого населення.

Окрім того, не тільки йод, а й інші макро- (кальцій) і мікроелементи (марганець, кобальт, цинк) впливають на виникнення та перебіг ендемії зоба.

- На той період вогнище зобної ендемії вдалося ліквідувати. Яким чином?

- Перш за все – діяла державна програма з профілактики та лікування йододефіцитних захворювань. Вона передбачала здійснення контролю за йодуванням харчової солі, запровадження профілактичної антиструмінізації, впровадження у клінічну практику наукових розробок. Працював великий потужний механізм, вистачало фінансування – і вогнище було ліквідоване.

- Наталіє Вікторівно, а яка ситуація із захворюваннями на зоб зараз у Чернівецькій області?

 - На жаль, проблема йододефіциту була ліквідована лише на певний час. Після розпаду Радянського Союзу за 27 років незалежності в Україні так і не було прийнято державної програми з ліквідації йодного дефіциту. І на сьогодні ми - єдина країна Європи, яка не має такої програми. Тож проблема йододефіциту спалахнуло з новою силою.

При чому, дослідження 2005–2007 років показали наявність йододефіциту в усіх без виключення регіонах України, а не лише на Буковині.

Читайте ще: Українські лікарі відзначають зростання кількості захворювань щитовидної залози

- Чим небезпечний йододефіцит?

- Соціальні наслідки йододефіциту - порушення репродуктивної функції жінок і зниження інтелектуального потенціалу населення. В умовах нестачі йоду діти швидко втомлюються й виснажуються. Їм важко зосереджувати увагу, аналізувати та запам’ятовувати інформацію, отримувати нові знання і навички. Згідно досліджень,загальна втрата IQ в країні через йододефіцит щорічно становить 462700 одиниць - це можна порівняти із сумою показників IQ понад 3000 геніїв.

За результатами епідеміологічних досліджень 1998 року, серед школярів Чернівецької області у 62% був виявлений ендемічний зоб.

Нині у мешканців області ми діагностуємо вузловий зоб, дифузний нетоксичний зоб і, на жаль, онкологічні захворювання щитоподібної залози. Останні, до речі, пов`язані з вибухом на Чорнобильській АЕС у 1986 році. Від подібних аварій, як правило, найбільше страждають саме регіони з йододефіцитом. Бо через брак йоду щитоподібна залоза акумулювала радіоактивний йод, який виділявся під час аварії. Звідси – сумна статистика.

Вам буде цікаво: Півтисячі буковинців обстежилися за два дні в ендокринологічному центрі

- Як, на вашу думку, вирішити цю проблему?

- Вирішити проблему можна завдяки впровадженню державної програми боротьби з йододефіцитом, під яку з державного і місцевих бюджетів мають бути виділені кошти.

Необхідно проводити масову йодну профілактику, що здійснюється шляхом додавання йоду в найпоширеніший продукт харчування – сіль, а також споживання продуктів моря. До речі, саме така профілактика запроваджена у 103-х країнах світу. Україна ж є однією з небагатьох країн, які не мають закону про обов’язкове йодування солі. Тож нам вкрай необхідно впроваджувати законодавчі зміни щодо обов’язкового універсального йодування солі і контролю за цим.

Наступне – це групова йодна профілактика, яка стосується груп підвищеного ризику: діти, підлітки, вагітні та матері, які годують малюка груддю. Така профілактика здійснюється шляхом регулярного тривалого прийому препаратів, що містять фізіологічні дози йоду.

Розумію, що ми, лікарі, не маємо можливості впливати на законодавчі рішення на державному рівні. Проте впевнена: якщо про проблему говорити, шанси на успіх зростають.