"Шевченка в школі треба викладати по-іншому"- О.Палійчук

В програмі "Суть Речей" головна освітянка Буковини Оксана Палійчук запевнила, що Тараса Шевченка треба вчити в школі, але подавати його творчість варто по-новому.

Людмила Григорчук: Шевченківські дні тривають. В школі дуже багато про Шевченка говорять, вивчають. Так треба?

Оксана Палійчук: Тут однозначна відповідь.  Не те, що важливо, а необхідно. Є речі і люди, є провідники нації, є генії народу, яких не буває замало і творчості яких не буває забагато. Це ті, які запропонували через свою творчість таке унікальне узагальнене бачення долі народу, долі нації. Місця лідерів нації. Яким має бути лідер нації. Шевченко говорить сам за себе. Слова особливо сьогодні. Коли точиться боротьба на сході за цілісність територіальну. За незалежність України.

Що може бути актуальніше: «І на оновленій земної врага не буде супостата. А буде син і буде мати.  І будуть люди на землі». Звичайно, Шевченко писав про проблеми, які на той час були. Але чи можна тепер сильніше сказати про те, що ми переживаємо: «Обнімітеся брати мої. Молю вас. Благаю». Нічого не додаш. Нічого не забереш. Який би твір не взяв, це той геній, це те Боже благословення для народу, якого треба читати, перечитувати, переосмислювати. Інша справа – як подавати Шевченка нашим дітям. Ми маємо на цьому акцентувати.

І треба зазначити, що є багато проблем саме у переосмисленні методів прийомів, які використовують сучасні вчителі. Щоб донести актуальність Шевченка. І ми привикли, навіть вчора я була у Філармонії на святковому концерті. І знову ми дивимося на звичній образ: старший Шевченко у смушевій шапці. Це не зле. Це звичний для нас образ. Але якщо читати його "Щоденник", якщо читати свідчення його сучасників, то вони його зовсім по-іншому описують. Шевченко постає як життєрадісна людина, як неперевершений оптиміст, людина з дуже чутким почуттям гумору. Не зважаючи на складні реалії,в яких він жив, нас якраз бракує його переосмислення. Показувати велич його духу. А в той же час це була людина з усіма слабостями, не треба цього боятися. Показувати геніїв з їхніми проблемами, бо це найкраща наука для наших дітей.