Оксана Палійчук
- Карантин вніс серйозні зміни в організацію навчального процесу. Розкажіть, які ваші враження від дистанційного навчання?
- Цьогорічний карантин нас навчив: коли такі випадки стаються – ми не повинні не знати, за що хапатися, як це було 12 березня цього року. У нас в окремих школах було таке враження, що стався колапс. Так, це був колапс: було важко психологічно, зростала соціальна напруга через COVID-19 – звичайно, це відображалось і на дітях, і на педагогічних працівниках. Здавалося: як далі вижити?..
Разом з тим, були заклади, для яких це не стало трагедією. Вони мали певні напрацювання, вони дистанційне навчання, як додаткову технологію, використовували і раніше для роботи з, наприклад, обдарованими дітьми, або з тими, які тривалий час хворіли. Тому для них це не був колапс.
- Які це заклади?
- Це чернівецька гімназія №1, спеціалізований навчальний заклад №41, ліцеї №1 і 2. Тобто ці заклади вже мали базу, вони вже так працювали.
- Із чим виникало найбільше труднощів?
- Труднощі були пов`язані з тим, що в Україні не було планомірної підготовки до того, що на карантині треба застосовувати нові методи роботи. Звичайно, карантин – це складно для всіх: і навчальну програму треба виконувати, і дітей треба зайняти, і державний стандарт реалізовувати. Власне, треба вчити дітей. Але як це зробити?..
Виходячи з попередніх років, коли в нас бував карантин через грип, Уряд мав би вже розробити програму дій у такий період. У нас мало би бути оновлене положення про дистанційне навчання. Але цей рік нас навчив. Сьогодні Міністерство винесло на громадське обговорення нове положення, відповідне до реалій сьогодення. До речі, в тому проекті, який сьогодні виставлений на обговорення, є і наші напрацювання.
До 21 липня триває обговорення остаточного документу, який далі має бути прийнятий. І, відповідно до цього документу, має бути організоване дистанційне навчання з 1 вересня в усіх навчальних закладах України.
- Ідеться про те, що у звичайному режимі школи не запрацюють, чи це просто запасний варіант?
- Звичайно, школи запрацюють у звичному режимі. Сподіваємося, що з 1 вересня нам дозволить епідеміологічна ситуація повернутися в заклади. Але якщо раптом станеться чергова хвиля і буде потреба Уряду прийняти рішення про призупинення навчального процесу, то ми маємо бути до цього готові. Щоб кожна школа розуміла чіткий алгоритм дій.
Звичайно, для дошкільного закладу і для закладу середньої загальної освіти дистанційна форма навчання – це додаткова форма, яка допоможе основній, очній, формі навчання реалізувати завдання освітньої програми в той час, коли очно зустрітися в класі неможливо.
Основна форма навчання у школі, яку неможливо замінити, - очна.
- Зрозуміло, що є діти і вчителі, які не мають сучасних гаджетів або доступу до інтернету. Яким чином вони мають працювати?
- Це є основна проблема. Тому, переживши це все, я сподіваюся, Уряд прийме комплекс рішень. Це має бути відповідний урядовий документ – постанова Кабміну – яка би зумовила те, щоб місцева влада подбала про відповідну потужність Інтернет-мережі у населеному пункті; органи управління освітою мають мати план, які заходи вони уживатимуть під час карантину; має бути фінансування, щоб до кожного закладу був проведений якісний Інтернет.
У Чернівецькій області Інтернет є у 99% навчальних закладів. З домогосподарствами ситуація інша. Конкретна сім`я, з низьким рівнем достатку, коли є 2-3 дітей і всього 1 комп`ютер – як зробити так, щоб всі мали доступ?.. Тому мають бути комплексні дії Уряду. Перш за все, місцева влада має відповідати за те, щоб до кожного домогосподарства підвести Інтернет.
Звичайно, можна говорити про якісне дистанційне навчання, коли 1 особа – 1 комп`ютер. Тобто якість Інтернету і наявність пристрою є обов`язковою умовою дистанційного навчання.
Але хочу й інше сказати: ми бачили, що деякі школи за 3 місяці навіть не робили спроб працювати в реальному онлайн-режимі. А були такі, які швидко зорієнтувалися, обрали зручну платформу для роботи і почали проводити уроки завдяки сучасним технологіям.
Також маємо факти, що закінчився навчальний рік, а крім вайберу ніякого більше спілкування у вчителів з учнями не було. У Вайбері вчитель кидав параграф, який треба опрацювати, а учень – виконане завдання. Були й такі парадокси, коли вчителі готові домашні завдання скидали. Мета цього навчання?..
У першій половині квітня було проведене величезне всеукраїнське опитування, в якому взяло участь більше 200 тисяч респондентів. Були опитані керівники закладів освіти, батьки, учні та педагоги. Виявилося, що 85% респондентів не до кінця розуміють, що таке дистанційне навчання. І що просто перекидання завдань у вайбері – це не є дистанційне навчання.
Майже 37% батьків і учнів сказали, що працювалив в онлайн-режимі з вчителями. Це мене тішить. Виходить, що кожна третя школа впоралася із завданням, до якого її ніхто не готував.
40% вчителів зазначили, що допомогу їм не надали методичні служби, зокрема, Інститути післядипломної освіти. Значна частина не відчула допомоги і від керівників закладів.
Є така відома консалтингова компанія McKinsey & Company, яка проаналізувала, що впливає на якість освіти різних освітніх систем. Ними проаналізовано близько 30 освітніх систем, зокрема, тих, які досягли небаченого розквіту. Вони сказали: основа успішної освітньої системи – чітка дисципліна в бажанні змін. Тобто є чіткий план на рівні школи, на рівні держави. Якщо ми хочемо, щоб дистанційне навчання дійсно було навчанням, а не пародією, то ми маємо прийняти комплекс заходів, починаючи від фінансових до освітніх.
Читайте ще: Керуватимуть школою 6 років: із директорами тепер укладатимуть договори
- Однією з платформ для дистанційного навчання стали сайти шкіл. Адже саме там вчителі викладали завдання та пояснення нового матеріалу. Чи всі навчальні заклади мали власні сайти і готові були так працювати?
- Наше управління проаналізувало 401 школу області на предмет наявності сайтів. Виявилося, 19% закладів (це кожен 5-й!) взагалі не оприлюднили інформацію про те, що така школа наявна, як вона працює, скільки у ній дітей, педагогів тощо.
Десь 75% оприлюднили про себе інформацію або на власних сайтах, або на сайті засновника.
Закон України «Про освіту», який був прийнятий у 2017 році, зобов’язує, щоб кожен заклад освіти був публічним, відкритим у своїй діяльності. Є перелік документів (їх 24), які мають бути у відкритому доступі: освітня програма, статут закладу, інформація про ліцензію, кошторис закладу, інформація про якісний кадровий склад тощо. Усі ці документи є в закладі. Треба лише зробити скан-копію і виставити на сайт.
Ми в онлайн-режимі організували зустрічі з директорами, начальниками органів управління освіти, директором Департаменту освіти Чернівецької ОДА. Ми повідомили, що повторний моніторинг буде у вересні-жовтні. Є ціле літо, щоб допрацювати.
- Як гадаєте, дистанційне навчання може негативно вплинути на результати ЗНО?
- Я не думаю. Звісно, трішечки вплине, бо і емоційно було важко. Але діти, які планомірно готуються до вступу в той чи інший вищий навчальний заклад, з 8-9 класу розпочинають готуватися до ЗНО. Дехто казав, що завдяки карантину була змога більше займатися тими предметами, які потрібні. Тобто люди навіть бачать переваги.
- Ви – мама уже другокласниці. І, очевидно, разом із донечкою вчилися дистанційно. Як допомагали власній дитині впоратися з таким навантаженням?
- Я щодня чула від своєї дитини: «Як я скучила за своєю вчителькою!». Як на мене, це найвища оцінка роботи вчителя.
У нас був грамотно складений розклад, вчителька проводила уроки онлайн. Індивідуальні консультації були через вайбер. І з часом така форма навчання ввійшло в систему. Донечка зрозуміла, що їй потрібно рано встати, підготуватися до уроку.
Діти із задоволенням слухали вчительку, хотіли якомога довше з нею спілкуватися, щоби саме вона пояснила їм нову тему і менше було завдань на самостійне опрацювання.
Наші новини є у Facebook
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
