Студентка БДМУ Юлія Карлійчук місяць проходила стажування у військовому госпіталі Тайваню. Зізнається: такої практики в Україні ніколи би не отримала.
Юлія Карлійчук навчається на 4 курсі Буковинського державного медичного університету. З першого курсу вона стала членом Всеукраїнської організації студентів-медиків, займалася організацією просвітницьких акцій. А цьогоріч спробувала взяти участь у програмі обміну студентів і потрапити на практику за кордон.
- Для того, аби потрапити на стажування, необхідно скласти чимало іспитів. Найголовніше – досконале знання англійської мови. Також розглядали середній бал у рейтингу, рекомендаційні листи. А ще країни Азії дуже прискіпливі до стану здоров`я потенційного стажера: вимагають аналізів на гепатити всіх типів, ВІЛ СНІД і туберкульоз, - розповідає Юлія. – За результатами тестів я була сьомою у всеукраїнському рейтингу. Мала можливість самостійно обирати країну, в якій проходитиму місячне стажування. Вирішила їхати до Тайваню. Річ у тім, що я мрію стати пластичним хірургом, а цей фах дуже популярний в азіатських країнах. У навчальній програмі українських медичних вузів є загальна хірургія, а пластичної окремо – немає. Тому мені дуже важливий був і теоретичний, і практичний досвід у цій галузі.
Чернівецькій студентці це вартувало лише 80 євро організаційного внеску та переліт. Усе інше – проживання, харчування і власне стажування – безкоштовно.
В операційній після кожної операції змінюють лампочки
Юлія Карлійчук стажувалася у медичному університеті при військовому госпіталі столиці Тайланду – місті Тай Пей. Власне госпіталь фінансується на кошти Японії та Америки, тому тут є найсучасніше обладнання та найкращий інструментарій.
- Робочий день медиків розпочинається о 8:00 і закінчується о 15:00. За цей час у середньому виконують 13 планових операцій, - розповідає Юлія. – Власне до проведення операцій допускаються тільки резиденти. Такої посади в Україні немає. Медична освіта у Тайвані складається з наступних етапів: 5 років – навчання у медичному університеті, 2 роки – інтернатура, 5 років – резидентура.
Перше, що вразило чернівчанку у госпіталі, – ідеальна стерильність. На кожному кроці – дезінфектори, всі – і пацієнти, і медичний персонал – ходять у бахілах.
- Мені навіть не дозволяли вдягати свій хірургічний костюм. Щоранку лікарі приходять до роздягальні – і отримують свіжий, чистий і попрасований костюм, шапочку та маску. Тобто в них не прийнято, як у нас, носити власну шапочку протягом тижня. Єдине, що можеш принести своє – це змінне взуття. Проте на нього необхідно вдягати бахали. Більше того: якщо в обід ти спускаєшся у кафе, то, повернувшись до відділення, необхідно повністю перевдягнутися у чистий хірургічний костюм. А в операційному блоці після кожної операції замінюють всі лампочки.
Читайте ще: «Уперше мав справу з хворобами, яких в Україні немає», - хірург з Чернівців рятував африканських дітей
Під час 5-хвилинки - сніданок
Кожен ранок у відділенні пластичної хірургії, де стажувалася Юлія Карлійчук, починається з проведення 5-хвилинки. Обговорення планів операцій супроводжується… звичайним сніданком.
- Завідуючий відділенням купляє на весь колектив три варіанти сніданку та смачний напій – чай з молоком і рисовими бульбашками. Усі спілкуються і снідають. Лікарі не бояться показати, що чогось не знають. Вони запитують колег поради, заглядають в медичні атласи та енциклопедії, - розповідає чернівчанка. – Важливо, що вся медична термінологія ведеться не китайською, а англійською мовою. Тому я все розуміла і могла брати участь в обговоренні. Узагалі, всі тайванці досконало володіють англійською.
Обідають медики також у лікарні. Є окреме кафе для лікарів, резидентів, інтернів та пацієнтів. Приходиш – і обираєш бокс з їжею на власний смак.
- Головна їжа – рис. Також тайванці полюбляють овочі та фрукти. А от м`ясо вживають рідко: вважають, через нього людина швидше старіє, - розповідає Юлія. – Також взагалі не вживають солодощів. Коли бачили, що я кладу в чай цукор, здивовано запитали: «В Україні, мабуть, багато людей з цукровим діабетом? Цукор шкідливий».
Попри те, що медики у Тайвані – трудоголіки, які дуже люблять і буквально живуть своєю роботою, вечорами вони вміють відпочивати. На території госпіталю є басейн, тенісний корт і спортзал. А ввечері лікарі збираються на вечерю з рідними та колегами, або ідуть співати у караоке.
- Вечерю вдома медики не готують – не розуміють, навіщо витрачати на це час. Натомість, ідуть в ресторан, де замовляють продукти і просто на місці, за столом, гуртом готують із них улюблені страви, - продовжує Юлія. – У лікарів Тайваню немає службової ієрархії. Начмед, наприклад, з радістю запрошує на свій день народження все відділення: від інтернів та стажерів до лікарів. А резидент кликав мене на вечерю зі своєю сім`єю. Все дуже просто і комфортно.
Зарплата хірурга – 300 тис. грн. на місяць
У відділенні пластичної хірургії військового госпіталю Тай Пей проводять естетичні та реконструктивні операції. Перші – платні, бо не входять до складу обов`язкового страхування. Другі – безкоштовні. Медичною допомогою на дуже високому рівні забезпечене все населення.
- Багато місцевих зірок звертаються до медиків, аби збільшити груди, зробити ринопластику, підтяжку обличчя, ліпосакцію. Дуже популярна операція – європейський розріз очей. Тайванські жінки прагнуть зробити свої очі великими і виразними, - каже чернівчанка. – Мене більше цікавила реконструктивна хірургія. Наприклад, до нас привезли чоловіка, який упав у шахту ліфта і залишився без частини ноги. На такі випадки госпіталь забезпечений американськими протезами, які дають шанс пацієнту на нормальне життя після операції.
Також користується популярністю при опіках пересадка шкіри. Вже наприкінці практики мені дозволяли підготовувати шкіру для пересадки, виконувати перев`язки. Дуже приємно було те, що лікарі хочуть вчити стажерів та інтернів. Бо розуміють, що хтось має продовжувати цю справу. Натомість в Україні, на жаль, лікар зі стажем вважає молодого фахівця – конкурентом, якому не бажає передавати свої знання та досвід.
У госпіталі проводять переважно планові операції. Натомість по місту є міні-клініки – свого роду поліклініки, де діагностують, надають невідкладну допомогу і, за потреби, направляють до госпіталю. Важливо, що за маршрутом міні-госпіталів кожні півгодини курсує безкоштовний комфортабельний автобус.
Вам буде цікаво: Дитячий хірург з Чернівців оперував під прицілом автоматів
Лікарі мешкають біля медустанови, і, за потреби, їх у будь-який час можуть виклики на роботу.
- Мене запитували, яка зарплата в українського хірурга, скільки годин на добу він працює, - каже дівчина. – Були вражені тим, як в Україні не цінують медиків. На Тайвані лікар-хірург у місяць отримує 300 тисяч гривень. Звісно, про корупцію і мови бути не може: тут кожен робить свою справу і отримує за це достойну зарплатню.
На інтернатуру – до Тайваню
Після завершення стажування Юлія Карлійчук, як всі студенти, які їдуть за кордон за програмою обміну, отримала сертифікат міжнародного рівня. Та окрім цього чернівчанці вдалося здобути ще три сертифікати, які дають їй право вступати на інтернатуру в медичний університет Тайваню.
- Начмед госпіталю запропонував мені щотижня здавати кваліфікаційні іспити. Таке право мають тільки місцеві студенти-медики, до того ж, 5-курсники, - каже Юлія. – Я впоралася з завданнями. І тепер маю на меті після 5 курсу вступати на інтернатуру до тайванського медичного університету. Саме так я зможу втілити свою мрію у життя – стати професійним пластичним хірургом. Мені дуже приємно, що знання, які дає Буковинський державний медичний університет дозволяє почуватися впевнено поруч зі студентами з Америки та Європи та продовжувати навчання за кордоном.
Ольга КАМСЬКА, ІА АСС
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
