Богдан Матвіїв – студент 5 курсу Чернівецького державного медичного університету. Цього року в рамках угоди БДМУ з університетом міста Любек, він пройшов 2-місячне стажування в університетській клініці Німеччини. Саме там, за кордоном, остаточно визначився, яку спеціалізацію обере для себе в майбутньому.
- Відбір на стажування у Німеччині відбувався у 2 етапи. Перший – на знання німецької мови. Оскільки я мав підтверджений рівень володіння мовою В2, пройшов його автоматично, - розповідає Богдан. – А на другому етапі німецька делегація проводила співбесіду, в результаті якої з 8-ми претендентів обрали 4-х.
Два місяці – липень і серпень – Богдан Матвіїв кожен день проводив у німецькій лікарні, брав участь в обходах, консультаціях, чергуваннях та операціях. До того ж, відповідно до програми співпраці двох університетів, отримував стипендію – 750 євро за 2 місяці.
- Перший тиждень у лікарні Любека був ознайомчим. Нам розповідали про медустанову, відділення, перевіряли базові практичні навички. У цей період вже дозволяли спілкуватися з пацієнтами, збирати анамнез, проводити елементарні маніпуляції - встановлювати катетер чи робити забір крові, - розповідає студент-медик. – Після цього розпочалася робота у відділеннях. Я мав можливість практикуватися у трьох відділеннях – анестезіологічному, терапевтичному та кардіохірургічному.
Читайте ще: Німецькі та чернівецькі лікарі провели спільну операцію
Найперше, що вразило чернівецького студента у німцях – це безумовна пунктуальність. Щодня о 7:30 розпочиналася 5-хвилинка. Запізнитися на неї – значить не просто виявити свою безвідповідальність, а продемонструвати неповагу до всього колективу. Німецькі лікарі ніколи і нікуди не запізнюються.
- Спілкування між лікарем і пацієнтом у Німеччині кардинально відрізняється від України. Це більше партнерство і взаємоповага, - продовжує Богдан. – Звісно, безвідмовно працює медичне страхування, завдяки якому кожен німець забезпечений якісною меддопомогою. Щоправда, є державна і приватна страховка. Остання – дещо дорожча. Проте це не означатиме, що тебе лікуватимуть кращі фахівці. Приватна страховка передбачає тільки кращі побутові умови в лікарні. Я відвідав одну приватну клініку – там складається враження, що ти знаходишся в готелі. Є навіть номери для родичів. Проте лікарі професійні та грамотні як в приватних лікарнях, так і в державних.
Богдан Матвіїв каже: лікарня забезпечена абсолютно всім - від стерильних рукавиць до найсучаснішого УЗД-апарату та ангіографа. Є навіть спеціальна тренувальна лабораторія, оснащена найсучаснішим обладнання для того, аби на манекенах відпрацьовувати, наприклад, проведення інтубації, ендоскопії, УЗД-діагностики тощо.
Попри те, що місто Любек не набагато більше, ніж Чернівці, там абсолютно звичною справою є пересадка органів чи операція на серці.
- Одного разу під час нічного чергування привезли пацієнта, який потребував пересадки нирки. Дуже оперативно гелікоптером доставили донорський орган. Мені пощастило асистувати хірургу на цій операції, - розповідає Богдан. – До речі, оперував хірург Григорій Лапшин, родом з Житомирщини. Упродовж останніх кількох років він живе і працює в місті Любек. Було приємно, що він довірив мені асистувати.
Під час операції хірург кожен свій крок проговорює на диктофон. А офтальмологи також проводять відеозйомку.
- У такий спосіб лікарі повністю захищають і себе, і пацієнта, - пояснює студент-медик. – Це дуже чесні взаємовідносини. Гадаю, саме тому хворі на 100 відсотків довіряють лікарям.
Вам буде цікаво: На обід – після останнього пацієнта: чернівчанка стажувалася у лікарні Франції
У відділенні анестезіології Богдан Матвіїв працював з професором Карлом Фрідріхом Кльотцом, який проводив у Чернівцях співбесіду з претендентами на стажування.
- Саме після роботи під керівництвом Карла Кльотца я зрозумів, що хочу бути анестезіологом, - говорить Богдан Матвіїв. – Він навчив мене самостійно приймати відповідальні рішення, проводити маніпуляції, не боятися брати на себе відповідальність. Повернувся до Чернівців з твердим рішенням: інтернатуру проходитиму саме у відділенні анестезіології. Попри те, що анестезіологів часто вважають «бійцями невидимого фронту», їх робота не менш клопітка і відповідальна, ніж хірургів.
Ольга КАМСЬКА, АСС
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
