«У Херсоні померла, у Чернівцях воскресла»: історія порятунку переселенки

Жінка розповідає, що вмить втратила 20-річну кар’єру, змушена була вчитись виживати, сприйняти статус вимушеної переселенки і продовжувати допомагати іншим, пише Медіа агентство АСС. Професорка із 20-річним досвідом викладання в Херсонському Національному технічному університеті та психотерапевтка втратила усе, щойно росіяни окупували її рідний Херсон.

Отримуйте новини в Telegram

Життя в окупації

Її виш перебрався до Хмельницького, психотерапевтичну практику Лілія закрила – у душі була пустка і резервів для допомоги іншим не залишилось.

День Лілія витрачала на важкий квест – дістати їжу. Жодні гумкоридори не працювали, полиці крамниць – спорожніли. Одного разу мешканцям роздавали ще теплі тушки курей. Щоб декілька мільйонів птахів не загинули від голоду, їх вбили, а відтак - роздавали херсонцям.

Безпорадність змінилась рішучістю, коли окупанти підірвали двері помешкань сусідів з активною проукраїнською позицією. Лілія з 13-річним сином Мирославом вирішили покинути Херсон. Пройшовши численні блок-пости вони нарешті отримали ковток свободи на підконтрольній Україні території.

Приїзд у Чернівці

«У Чернівцях мені із сином допомогли родичі і колеги. Оце була моя опора: відносини, навички, знання і робота. Тренінги психологічної підтримки працівникам Чернівецького управління освіти, які допомагають переселенцям, допомогла реалізувати матір. Вона досі перебуває у Херсоні», - каже Лілія Корчевська.

Її історія – наче щоденник, що зафіксував наслідки насилля російських окупантів. Хроніка страху, відчаю, виживання та відродження після окупації – у сюжеті:

Авторка: Майя Гуменна