Сотні чернівчан вшанували пам’ять загиблих та привітали ветеранів із святом Дня перемоги над нацизмом у ІІ Світовій війні.
Цього року День перемоги над нацизмом у ІІ Світовій війні пройшло скромно: без гучних концертів та помпезних парадів. Традиційно чернівчани вшанували пам’ять загиблих на війні покладанням квітів до Монумента воїну-возвелителю. За урочистостями слідкував ветеран Михайло Петрович. Він брав участь у звільненні Харківської та Полтавської областей, а також брав штурмом Берлін. За час війни його тричі важко ранили, та попри все, він вижив. Цей день ветеран відзначає із своїми друзями.
Михайло Колмач, ветеран: «Друзей у меня много: полторы тысячи ветеранов, которых я обслуживаю как голова рады; совет ветеранов, много знакомых».
Пан Михайло добре пам’ятає ті часи і порівнює із ситуацією у країні сьогодні. Численні смерті на сході України він вважає злочином.
Михайло Колмач, ветеран: «То, что сегодня убивают людей молодых, детей, стариков, женщин – это преступление, великое преступление и за это, безусловно, надо будет отвечать. Нельзя в мирное время убивать людей!»
Через поважний вік ветеран війни Микола Васильович спостерігав за святкуванням, сидячи позаду натовпу. Каже, відзначатиме цей день з сім'єю.
Микола Биков, ветеран: «Весело отмечаю, что я еще жив, что я еще что-то могу. Вот. Семья у меня хорошая».
Ветеран боїться за майбутнє його дочки та внуків, тому каже: ситуацію, яка склалась сьогодні, потрібно вирішувати негайно.
Микола Биков, ветеран: «Надо сесть за стол переговоров и решать эти вопросы не с оружием в руках, а решать за столом переговоров. И та сторона, и наша сторона должны понять друг друга».
Іще одне покладання квітів відбулось до Меморіалу радянським офіцерам-визволителям Буковини від фашистських загарбників. Чернівчани кажуть, прийшли вшанувати пам'ять, бо цей день для них є важливим.
«Цей день – завжди такі емоції. Відчуття вдячності ветеранам за те, що зберегли для нас мир».
«Це пам'ять, звичайно, прог моїх дідів, моїх родичів, які багато не повернулись з цієї війни. Це день, коли ми можемо помянути їх, запам’ятати і згадати подвиг, не тільки для нашої країни, але й для цілого світу».
«Деды, прадеды освобождали нашу землю от захватчиков. Я сейчас тоже следую их примеру».
«Ми живемо, ми дихаємо заради людей, які померли. Тому ми маємо вшановувати цю пам’ять»
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
