Фото ілюстративне
Про вплив тривалого дистанційного навчання на дітей та молодь у програмі Суть Речей на Радіо 10 розповіли освітянки, депутатки Чернівецької міської ради Галина Абрам'юк та Ганна Скорейко, пише ІА АСС.
Пандемія коронавірусу стала серйозним викликом для всієї освітянської спільноти, зауважила Галина Абрам'юк.
«Я маю на увазі зараз середню ланку освіти. Якщо виші були більш-менш адаптовані до дистанційної форми навчання, то середня ланка освіти – це школи, абсолютно були неготовими. Ні з матеріальної точки зору, тобто не було матеріального забезпечення, не було достатньої кількості комп’ютерів, ні вчителі не були ознайомлені з тими освітніми платформами, з тими ресурсами, через які можна було б здійснювати дистанційну освіту. Та, власне, і родини школярів, у яких було двоє-троє дітей-школярів, бо кожна дитина мала би мати свій комп’ютер», - розповідає Галина Абрам’юк.
Вона додала, що українці швидко адаптувалися до ситуації під час пандемії. Педагоги та учні за короткий час засвоїли усе, що було необхідно, хоча спершу було важко.
У свою чергу доцентка ЧНУ ім. Ю. Федьковича Ганна Скорейко переконана, що тривале дистанційне навчання стало більшим викликом для вищої школи.
«Я думаю, що це серйозний виклик, тому що, на відміну від школи, де все більш-менш контролюється директором, класним керівником, студент – особа доволі вільна. Не всі можуть виходити на зв’язок, не у всіх є можливості швидкісного Інтернету, не у всіх є доступ до серйозних ресурсів бібліотек, щоб якісно підготуватися до семінарів. Тому що, на відміну від школи, у нас йде поділ лекційно-семінарський, лекційно-практичний контекст і тут робота студента важить інколи ще більше, ніж робота викладача.
Насправді це повна несподіванка була ще навесні, але всі думали, що от-от це все закінчиться та увійде у звичне русло. Літо виявилося перервою, коли можна було підготуватися до нового етапу. Проте, як завжди, сніг приходить посеред зими несподівано, ну і карантин теж прийшов несподівано. Тому перший місяць ми працювали у змішаному режимі, тобто лекції проводили віддалено, а семінари пробували проводити очно, при цьому лише для студентів перших курсів. Виявилося, що це був дуже короткий термін і знову ми пішли на віддалене навчання. Я вважаю, що це виклик, який ми повинні вирішувати стратегічно. Ми повинні розуміти, чого хочемо досягнути цим карантином.
Коли ми говоримо про дистанційне навчання, то яке стратегічне завдання ми виконуємо? Якщо наше завдання тільки уберегти людей від захворюваності, так, імовірно ми його вирішуємо. А, імовірно і ні, тому що студенти – це молоді люди, вони ввечері збираються на свої тусовки, вони контактують, вони насправді не зберігають ніякий дистанційний режим, масковий режим, тому що вони – молоді люди. Я думаю, що це насправді не панацея», - вважає Ганна Скорейко.
Вона назвала цю проблему досить серйозною. Адже під час тривалого дистанційного навчання ми втрачаємо один із найсерйозніших здобутків людства – це соціалізацію.
«Це серйозний здобуток людства з того часу, відколи людина вийшла з печери, вона намагається контактувати з іншими подібними собі. Тому що в цьому вона впізнає себе та здобуває новий досвід. І така довга дистанційна система роботи, мені здається, вона вже починає шкодити. І тому, коли ми вирішуємо проблему, ми повинні чітко зважити, що ми здобуваємо, а що втрачаємо.
Асоціалізація – це один із серйозних викликів, особливо перед молодими людьми. У молодих людей дефіцит спілкування і, я вважаю, що це та проблема, яку ми будемо вирішувати після закінчення карантину», - зазначає викладачка університету.
Будь-яке випробування, яке постає перед нами, змушує переоцінити цінності, переконана Галина Абрам'юк.
«Під час карантину та пандемії ми засумували за найголовнішим – за нашої соціалізацією та спілкуванням. А щодо інклюзії, то напевно зараз не лише діти з інвалідністю потребують інклюзії. Вона вже зараз існує для кожної дитини, бо кожен зараз перебуває у своєму просторі, у своєму помешканні, і бачить один одного тільки під час уроку онлайн.
Читайте також: «Крок до прозорості», - освітянка про запровадження електронного журналу у чернівецькій школі
Також переоцінена роль вчителя у процесі надання освітніх послуг. Під час уроків, які відбуваються онлайн, присутні батьки, які тепер реально бачать, як працює вчитель, як працює їхня дитина і відпадають питання, хто винен у тому, що успішність дитини не така, якої б хотілося батькам, чи навпаки батьки переконуються, що їхня дитина працює відповідно до того, як з нею працює вчитель.
Насправді дистанційна форма навчання, у якій ми перебуваємо майже рік, примусила кожного з нас оцінити те, що ми мали і те, що втратили, переосмислити ще раз свою власну мотивацію. І якщо цієї мотивації немає, до прикладу, у дитини, вона повинна розуміти, що тільки від неї залежить те, що вона зможе засвоїти», - каже освітянка.
«Тут стара добра формула, що школа – це не тільки там, де вчать читати і писати. Школа – це там, де набувають цінностей і в цьому випадку те, що ми втрачаємо буквально на очах – це виховний процес.
Наші новини є у Facebook
Одна з найголовніших вимог дистанційного навчання – це обмежений час, коли дитина може перебувати біля монітора. Я думаю, що ми ще будемо мати такий клопіт: діти перебувають перед монітором, студенти 18-19 років - все-одно ще діти, у них ще формується хребет і вони постійно перебувають у зігнутому вигляді, близько до монітора. Ми будемо мати ще цю проблему.
В пошуках стратегії, як вчитися далі, я все-таки зауважила б, що втрачаючи саме виховну складову у навчальному процесі, ми несемо серйозну відповідальність перед нашим підростаючим поколінням», - додала Ганна Скорейко.
Вона переконана, що виховним процесом дітей мають займатися як батьки, так і освітяни. Тому що так це працює. Батьки мусять десь працювати і заробляти гроші.
«Ми повинні повернутися до шкільної, університетської, організованої освіти, а не атомізованої, де кожен сам за себе. Адже сам за себе – це на рівні вижити, а нам потрібні перспектива, оптимізм, організація, яка забезпечить і позитивну динаміку, а не тільки вижити, тому що це - на коротку перспективу», - переконана Ганна Скорейко.
«Три основні кити НУШ (нової української школи) – це виховання дитини, яка буде особистістю, дитини, яка буде інноватором і третє – це патріот. Насправді відділити навчання від виховання неможливо і непотрібно, тому що ми, передаючи дітям знання, все-одно їх виховуємо», - додала Галина Абрам’юк.
При цьому вона додала, що багато батьків хочуть, щоб діти повернулися до звичного навчання. Однак є одне «але» - це питання чи захищений вчитель, чи зробили держава все для того, щоб захистити педагогів та чи забезпечила усе необхідне для змішаної форми навчання. Питання риторичне, каже освітянка.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
