Фахівці продовжують наголошувати на важливості дитячої психологічної рівноваги у важких екстрених умовах, пише Медіа агентство АСС. Ментальне здоров’я у дітей у період війни залежить від багатьох факторів: від самої дитини, від батьків, середовища та взаємодії усіх цих ланок.
Власним професійним досвідом роботи у радіоефірі поділились психолог Юрій Хіць та керівниця напрямку психологічної підтримки ГО «Чернівецьке об’єднання «Захист» Марина Томко.
«Моїй старшій дочці буде 16. Вона вся в гаджеті, тривожний стан, все моніторить – а це нагнітає. Я кажу – досить, давай зупинимось. А менші дітки реагують легше. Вони на мультфільми відволікаються, роблять бутафорні укриття у коридорах, у ванній», - розповідає Марина Томко.
Спокій батьків передається дітям повною мірою. Це про відповідальність та внутрішній баланс – а не про флегматичність та байдужість.
Отримуйте новини в Telegram
«Добре впливає на дітей батьківська рівновага. Я сам спокійний і мої діти спокійні, хоча теж бажають все знати і за всім стежити. Нейропластичність мозку у дітей висока. Травмована дитина психологічно почувається незахищеною. Її варто перевести у безпечне середовище, де будуть її чути і розуміти – і так вона подолає травму. Діти нейропластичні», - зауважив Юрій Хіць.
Завдання батьків завжди стежити за психологічним станом дітей, до чого вони чутливі, на що реагують і які зміни відбуваються.
«До 3 років дитина - то частинка матері. Мати - це єдине, чого вона потребує. Якщо мама поруч – то це спокій, і дитина краще почуває себе. У 6-7 років – основа діяльності це гра. Переживання варто перетворити у активність. Так легше будуть проходити різні етапи аналізу та усвідомлення критичної ситуації», - каже Юрій Хіць.
«Цілющі увага та обійми – вони допомагають у ранньому віці. Казки і супергерої – це класна практика. Ці герої ніби будуть з дитиною завжди і повинні оберігати її навіть, коли батьків нема поруч. Тому не слід забороняти дитині відчувати і реагувати емоційно так, як є. Хай говорить - не стримується», - поділилась Марина Томко.
Питання відновлення довіри завжди у пріоритеті. Діти шукають обіймів, тепла, та в умовах війни - вони стали менше довіряти.
Для дітей втрата багатьох опор - улюбленої іграшки, подвір’я, друзів - це дуже травматично. Там, де колись був сильний емоційний зв’язок, зараз прірва.
«Агресія, неврівноваженість, завдавання собі болю – таке ламати через коліно не можна. Слід говорити і все оприлюднювати, а не затримувати у собі. Дитину треба зрозуміти. Трапляється, що у 5 років діти беруть вину на себе за різні події. Батьки повинні проговорити це питання і знайти іншу причину негараздів. Не треба брехати, а лише моделювати картину, у яку варто вірити, і до неї крокувати», - розповів Юрій Хіць.
Краще з дитиною говорити у моменти емоційної стабільності. Якщо син чи донька переживають стрес, то краще важливу бесіду відтермінувати. Дитина не почує чи не сприйме інформацію.
«Якщо дитина питає про будь-що, проявляє інтерес - це сигнал батькам говорити. Є запит, тому слід давати відповіді. Тривожний стан може таким здаватись лише батькам – коли дитина вибудовує власні кордони. Тому не завжди варто бити на сполох. Краще спершу розібратись. Для зняття стресу можна запропонувати дитині рвати папір, кидатись та битись подушками, ламати якісь дрібні речі», - додала Марина Томко.
Трапляється, коли діти закриваються в собі. Тут працює методика розпитати про зміни, про причини, наслідки. Батьки можуть самі дослідити це питання, але й консультація з фахівцями не зашкодить. Адже часто буває, коли допомога потрібна не дитині, а батькам.
Підготовлено в рамках співпраці з BST.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
