Людмила Григорчук: Цього тижня Віце-прем’єр-міністр Геннадій Зубко заявив, що до 2020 року Україна має завершити процес об’єднання громад. Тобто маємо всього лише один рік. Встигнемо?
Тетяна Татарчук: Ми закінчимо добровільний етап об’єднання громад. Так, січень 20 року має розпочатися новим етапом, підготовка до адміністративного етапу об’єднання. 19 рік – це додаткові можливості для громад , щоб об’єднатися добровільно. Європейські країни також не об’єднувалися повністю добровільно. Є лідери, є аутсайдери. Тому не може існувати дві системи паралельно, маємо через це певне розбалансування, тому має прийти час адміністративного етапу. У нас лишається небагато часу для підготовки цього етапу. Мають бути прийняті остаточні плани розвитку громад. Ми не пасемо задніх у цьому процесі, адже згадуючи перший перспективний план, який був прийнятий у 2015 році, в якому передбачалося створення 35 громад., то зараз створені 33 громади. Вони не всі відповідали тому перспективному плану, але ми розуміємо, що ми досить далеко просунулися в добровільному етапі і не так багато лишилося об’єднати нових громад. Наступний етап – це процес укрупнення тих громад, які вже є. Доєднання територій до вже існуючих ОТГ.
Людмила Григорчук: Всі це розуміють?
Тетяна Татарчук: Є різні точки зору. Є такі, які не хочуть брати на себе відповідальність, вони чекають 20-го року, коли за них все вирішать. Але це втрата надходжень, можливостей, субвенцій, міжнародних грантових проектів. Ті, хто хотів об’єднатися, вони працюють. А ті, хто хоче лишитися осторонь – так і лишилися. Проте крім втрат для мешканців і територій, у можливостях ремонту доріг, а це тепер найболючіша проблема, така позиція нічого не несе.
Людмила Григорчук: Піонери об’єднання не шкодують, що тоді ризикнули?
Тетяна Татарчук: В той час на початку 2016 року врони сприймалися як романтики. Це видавалося, як авантюра. Ніхто не знав всіх процедур, як це все буде відбуватися. Питань, пов’язаних з передачею майна, повноважень, отримання коштів на це все, утримання спільної власності, цих питань і тепер багато, а тоді їх було ще більше. Вони ризикнули, взяли на себе цю відповідальність, але і більше отримали. От зараз уже 4 рік, коли вони отримали допомогу від держави від різних фондів, вони вже розуміють, як проект підготувати, як виграти ці гранти, тому вони отримують більше коштів для своєї громади. Звісно, не все ідеально, але я не чула від них розчарування. Це справді лідери, вони не говорять зараз про процесуальні моменти, як організувати, чи облаштувати щось, вони всі націлені на розвиток. Всі громади у нас активні з точки зору розвитку, вони працюють з інвесторами, створюють робочі місця. У них є конкуренція, кожен зацікавлений, щоб вижити. Бо надалі буде новий етап укрупнення громад, тут ми торкаємося до питання спроможності громад. Це не лише цифри і обрахунки, це економічний і соціальний потенціал. Зараз вони активно займаються питанням свого майбутнього. Таким шляхом ішла Європа.
Слухач: В Польщі при утворенні громад на добровільний етап було менше часу, ніж в нас. Адміністративне об'єднання в Польщі показало більшу ефективність перед добровільним етапом. Може в нас вже настав час адміністративних методів?
Тетяна Татарчук: я погоджуюся з автором запитання. Дійсно, ми вже бачимо по ситуації у населених пунктах, що ті, хто хотів, ті об’єдналися. Зараз складніше утворювати об’єднані громади. Всі міста в області нашій, крім самих Чернівців, стали центрами громад. Потужні селища так само вже стали ОТГ. У нас ці процеси відбуваються знизу, що позитивно, маємо досвід інших областей, де відбувається інакше.
Нагадаємо, у грудні пройдуть вибори до 4 ОТГ.
Про початок примусового об'єднаня громад слухайте на 1 хв 40 с
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Дякую, я вже з вами