Хвору на ДЦП чернівчанку, від якої відмовилася традиційна медицина, поставила на ноги фізкультура

Насті Робулець 16 років. Вона вільно говорить двома іноземними мовами, грає на фортепіано і співає у хорі. Важко повірити, але колись цій дівчинці лікарі поставили діагноз дитячий церебральний параліч. У три роки вона не могла ні сидіти, ні ходити. Вилікувати дитину допомогли фізичні вправи - і тепер вона живе повноцінним життям.

- Настя народилася раніше строку, важила 940 грамів. Життя їй врятували, проте поставили діагноз на все життя – ДЦП, - розповідає Ольга Робулець, мати дівчинки. – У три роки донька самостійно не сиділа, не ходила, майже не розмовляла і багато плакала. Лікарі казали, що по-іншому бути не може, доведеться з цим жити.

Коли Насті було три роки, її мама познайомилася з Оленою Мезіною – викладачем лікувальної фізкультури. Вона у прямому сенсі поставила дівчинку на ноги.

Щодня по 40-50 хвилин Настуся розтягувала спину, робила повороти головою і, звичайно, сиділа у позі лотоса.

- Перші тренування були дуже болючими, - каже Ольга Робулець. - Я знала: біль мине, а дитина буде здоровою. Основні вправи були спрямовані на розробку кульшових тазових суглобів. Робили це, сидячи у позі лотоса.

Уже через два місяці у дівчинки витягнулася шия, розрівнявся хребет, вона змогла самостійно  сісти. А головне – почала зв`язно говорити, мислити, легко виконувати логічні завдання, співати.

- Разом з лікувальною фізкультурою, ми займалися загартуванням – обливали Настю холодною водою. Розпочали з одного відра, а потім – два, - продовжує мама дівчинки. – До речі, після того, як почали обливання, донька перестала хворіти вірусними інфекціями. До того ж, холодна вода покращує кровообіг – це дуже важливо для хворих на ДЦП.

Нині Настя Робулець – одна з кращих учениць Чернівецької гімназії №3. Вона майже вільно володіє французькою мовою, добре знає англійську, співає у церковному хорі та грає на фортепіано.

- У мене кожен день розписаний практично по годинах: зранку – уроки в гімназії, потім – музична школа, увечері – спів у церкві, - розповідає Настя. – Скрізь по місту їжджу громадським транспортом. Мрію стати перекладачем, тому особливо багато уваги приділяю вивченню іноземних мов. А вечорами намагаюся 40 хвилин виконувати вправи, які врятували мені життя.

Час від часу дівчинку навідує її рятівниця – Олена Мезіна. Вона пишається своєю підопічною.

- У дітей з ДЦП розведення кульшового суглоба неможливе. Саме тому  дитина піднімається на носочки, п’ятки не розвиваються, ноги схрещуються. Стан центральної нервової системи не дозволяє навіть сидіти, - пояснює Олена Артемівна. - Але якщо мама буде зводити та розводити кульшові суглоби, поступово відновлюватимуться голівки стегнових кісток, шийка стегна починає підростати і поступово відновлюється увесь хребет та центральна нервова система. Приблизний термін відновлення – 12 місяців для того, щоби дитина встала, і ще 12 – щоби навчитися ходити.  Настя – яскравий приклад того, що не треба опускати рук.