Історія моєї вишиванки: на першу вишиванку витратила стипендію

Історію своєї вишиванки розповідає чернівчанка Юлія Доліба.

Майже все моє оточення знає, що вишиванки - то моя особлива любов. Не лише класичні вишиванки на домотканому полотні чи льоні, а й блузки з етно-візерунками – це те, попри що я ну ніяк не можу пройти повз.

Я родом з Тернопільської області, і дуже добре пам’ятаю, коли була маленька, то мала вишиванку і стрий - від бабусі фактично. Вона свого часу  співала в сільському хорі, то її вишиванка і камізелька були вшиті на мене. До слова, камізельку часом вдягаю і досі.

Читайте також: Історія моєї вишиванки: Сорочка, що стала талісманом

Першу свою вишиванку разом з плахтою купила з однієї із перших стипендій. Віддала майже усю суму, яку отримала на картку, але гонору було.... Це ж моє, власне, за мої гроші! В  цій же вишиванці вперше виразила свій особистий протест - в 2013 році. Бо ж не знала, що робити, а моя вишиванка дала мені відвагу та силу - зробити перший протестний крок до змін.

А далі це почалось і триває досі. І вишиванки, і, власне, кроки.

Дуже люблю. Для мене це не просто одяг, це - моє українство. Я не стидаюсь свого походження, не соромлюся і носити вишиванку: на свята, чи просто в будній день; на урочисту подію, чи просто на роботу.

Зараз маю більше десятка, от нещодавно замовила ще одну. Мені здається, що десь раз у квартал купую собі щось вишиване. Часом бувало й так, що купувала 3 вишиванки за місяць. Якось оте колекціонування, скажімо, вийшло зовсім випадково, але я радію тому. Радію, шаную і люблю.

І колись обов`язково матиму ще одну, найважливішу. Ту, котра буде вишита своїми руками.

Цього року Всесвітній день вишиванки відзначатимемо 16 травня. А у вас є улюблена вишиванка? Або та, з якою пов`язана незабутня родинна історія? Тоді розкажіть нам про неї та надішліть фото. Ваша історія обов`язково буде опублікована на сайті Інформаційного агентства АСС.