Іван Миколайчук. Цікаві факти про легенду українського кіно

Його ще знають як Івана Палійчука з фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків». Він був талановитою людиною, в ті роки жоден фільм не обходився без його участі. 34 ролі в кіно, 9 сценаріїв, та 2 режисерські роботи.

Миколайчука називали самородком, обличчям та душею українського поетичного кіно. Він був дуже товариським, до нього завжди приходили друзі та колеги, вони обговорювали різні ідеї.

У нього була мрія – щороку на своє День народження накривати столи для жителів свого села і всіх пригощати.

Читати ще: Алея зірок: Іван та Марія Миколайчуки.

Улюбленими стравами актора були борщ, печеня, мамалига та куліш. Алкогольних напоїв він не вживав, але іноді колеги могли випити трохи червоного вина.

Своє майбутнє визначив ще в ранній юності, вступивши до музичного училища Чернівців на спеціальність «Хормейстер художньої самодіяльності». В подальшому вирішив дещо змінити рід діяльності. Він вступив до театру-студії, яка працювала при українському драматичному театрі імені Ольги Кобилянської в Чернівцях.

Щороку у Чорториї, Чернівецької області організовують фестиваль «На гостини до Івана», тим самим вшановують видатного кінодіяча.

Більшість ролей, які зіграв Іван Миколайчук зіграв, були патріотичними, його герої любили Україну. Колеги по знімальному майданчику називали його "народним" актором.

За правду в УРСР він носив тавро "неблагонадійного". Якби Іван Миколайчук жив не у закритому суспільстві, він би  став  героєм світового кінематографу.

У 1979 році  Іван Миколайчук відзняв фільм "Вавилон XX", який завоював приз "За кращу режисуру" на Всесоюзному кінофестивалі в Душанбе.

Фільм "Тіні забутих предків" здобув 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях у 21 країні, за це він потрапив до Книги рекордів Гіннеса. У Франції фільм був відомим під назвою «Les Chevaux de Feu», що перекладається як «Вогняні коні».

В останні роки свого життя Іван тяжко хворів. У 30-ті роки йому поставили діагноз – виразка шлунку. Помер Миколайчук 3 серпня 1987 року, у 46 років.

Актор ходив якось до віщунки, яка давала дуже правдиві пророцтва. Вона сказала Іванові, що йому судилося жити 25 років. І воно збулося. У ніч після дня, коли подружжя відзначало 25 років спільного життя, у актора стався напад. Через три дні Миколайчук помер.

Його односельчани розповідали, що коли помер Іван, до його села прилітали лебеді, яких прозвали Івановими.

Похований Миколайчук на Байковому кладовищі в Києві. У 1988 році актору посмертно присвоєна Шевченківська премія, а вулиці, названі його ім’ям, є у Києві, Полтаві, Львові, Івано-Франківську та інших містах. Також на його честь назвали астероїд головного поясу – "8244 Миколайчук".

Читати також: І.Миколайчук: «Ну от що в російській мові – “с-ума-сшєдшій”? А у нас от – “божевільний”, тобто: “Боже! Я вільний!!!”...

Автор: Інна Ольвінська