Мешканці будинку №3а почали бити на сполох ще у 2012 році, – їх будинок руйнується на очах. Діти бояться залишатися самі вдома, в квартирах падають полички з посудом, розривається панель душової кабінки, прикріпленої до стіни, пише видання.
У 2015 році на звернення мешканців зреагував голова селищної ради Сергій Буняк. Була створена комісія і прийняте рішення зробити металеву стяжку. Роботи були виконані, проте без належного нагляду. Витратили більше 68 тисяч гривень, але при огляді вже після виконаних робіт, технічний звіт засвідчив: «На момент обстеження дані роботи не виконані у повному обсязі. Є місця металевих стяжок, які виконані із порушенням технологічного процесу. Арматура укріплення не була натягнутою, підсилення виконане технологічно не правильно».
Слова «силове походження» пояснюють все – будинки-«хрущовки» і ще радянські дороги не пристосовані до навантажень понад 10 тонн. Важковози не мають їхати через містечка чи селища. При найменшій можливості повинна бути об’їзна дорога.
Кельменці можна оминути. І на в`їздах до селища були автодорожні знаки, що в`їзд вантажівок масою більше 10 тонн заборонений.
Видання звернулось до «Райавтодору» з питанням – де знаки? Начальник служби Тарас Мельник відповів: «Ми їх то в яру знаходили, то вони геть зникли! »
Тарас Мельник розповів, що після зникнення знаків їх просто… намалювали! Бо самих знаків у наявності нема. Держава їх не виробляє, не вигідно. Та намальований знак – не дійсний. Водії це знають, і на нього не реагують. Проте, і намальований знак зник!
Селищний голова Сергій Буняк звернувся до «Облавтодору» з проханням покласти, принаймні, лежачих поліцейських. «Облавтодор» відповів, що переадресовує листа до Служби автошляхів.
Від мешканців будинку почули цікавий варіант вирішення проблеми – збудувати новий будинок, провести відселення, капітально відремонтувати ушкоджену споруду і дозволити людям повернутися у власні помешкання. Тут ми впираємось в реалії – за 25 років у Кельменцях за кошти селищного бюджету не збудовано жодного будинку. І збудувати, як пояснив селищний голова Сергій Буняк, він був би радий, та коштів на це нема.
«Всі квартири у цьому будинку – приватизовані. ОСББ не утворене. За радянським мисленням мешканці вважають, що квартира їхня, а сходи, підвал, горище це – нічиє, – розповідає Сергій Буняк. – А отже ремонтувати це має хтось, а не вони. Хоч насправді – це є їхня спільна власність. Це їхнє житло і вони найперші, хто має відповідати за його стан.
