У селі Виженка Вижницького району розквітли осінні проліски. Саме так ці квіти називають і жителі села, і туристи. Біологи ж пояснюють: це – пізньоцвіт, який хоч і дуже схожий на проліски, та квітне лише восени.
- Саме у вересні на галявинах нашого села дуже багато цих квітів. Туристи завжди дивуються, мовляв: звідки у вашому селі восени беруться проліски?.. Ми жартома називаємо їх «осінніми пролісками», адже справді вони дуже схожі на перші квіти весни, - розповідає Катерина Кішлар, жителька Виженки. – Спеціально їх ніхто у селі не висаджує, та кожного вересня вони квітнуть усе рясніше.
«Осінні проліски» - це пізньоцвіти, які у народі ще називають «диким шафраном» або «морозцем».
- Пізньоцвіт, або колхікум, - рослина з незвичним літнім яскравим забарвленням. Листя воно не має, зате із землі з`являються великі (до 20 сантиметрів завдовжки) квіти, схожі на келихи, і суцільним рожевим килимом вкривають землю, - розповідає Марія Барабанова, вчитель біології ЗОШ №28. - Пізньоцвіти занесені до «Червоної книги» як рослини, яким загрожує повне винищення. Влітку вони зовсім непомітні - їхні цибулини сховані глибоко під землею. І лише наприкінці серпня або ж у вересні з-під землі на тонкій стеблинці без листя з'являються їхні рожеві або світло-фіолетові квітки з шістьма пелюстками. Не бояться ані сильного вітру, ані дощу. Та збирати квіти не раджу: рослина дуже отруйна, містить алкалоїд колхіцин. Оскільки всі частини рослини і навіть вода, у якій стояла квітка, отруйна - з пізньоцвітом слід бути обережним.
Але все ж пізньоцвіт приносить і користь людям. Це гарна декоративна рослина і багато хто вирощує його у себе на дачі. А алкалоїди, якими так багатий пізньоцвіт, використовуються у генетиці, селекції та медицині.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
