Видатний дослідник вимерлих видів рослин і комах жив і працював у Чернівцях

Чернівці для світу «запалили» багато «зірок» в літературі, музиці, науці. Видатні й легендарні сьогодні постаті зайняли свої гідні місця на світовому Олімпі визнання і шани.

Та багато «зірок» свого часу приїхали до Чернівців, щоб «запалити» цей край своєю творчістю, роботою, натхненням. Вони – світочі науки і культури, вони – творці світу, в якому ми живемо сьогодні.

 Карл Альфонс Пенеке

Геолог, палеонтолог, палеозоолог, ентомолог

Науковець, який досліджував як прадавні, давно вимерлі види рослин і комах, так і нові, досі не відкриті науці види. Йому належать відкриття низки нових видів довгоносиків, а також цілого роду вимерлих водоростей.

Значну частину свого життя Пенеке провів саме в Чернівцях, викладаючи в Чернівецькому університеті. І саме в Чернівцях він описав чимало невідомих доти комах.

Карл Альфонс Борромойс Йозеф Пенеке народився 28 квітня 1858 року в Ґраці. Там же відвідував державну гімназію, по закінченні якої в 1877 році отримав освітній сертифікат.

Того ж року вступив до університету Франциско-Кароліни на філософський факультет. Ще в гімназії хлопця зацікавили природничі науки, тому університетське навчання він присвятив вивченню спершу ботаніки, згодом геології, палеонтології та хімії.

Цікаво, що в університеті природу штудіював під керівництвом видатного фізика Людвіґа Больцмана, якому належать важливі відкриття в галузі динаміки та статичної фізики.

У 1882 році по завершенню навчання в університеті Ґрацу Карл Пенеке подав до захисту дисертацію «Про вивчення фауни словʼянських шарів». Після всіх атестаційних апробацій вона була опублікована в 1884 році.

У своїй роботі 24-річний дослідник описав і систематизував відомі види комах. Вивчав зокрема мотилів, які поширені повсюдно. Наступні роки він доповнив свої напрацювання описом понад 80 видів або форм мотилів. З них 9 видів були описані Карлом Пенеке вперше.

У своїх дослідженнях науковець послуговувався матеріалами, які привозили йому колеги з численних експедицій. Але й сам Пенеке не цурався змінювати перо описувача на знаряддя шукача. Він провів чимало дослідницьких вилазок по різних регіонах Австро-Угорської імперії. Особливо його зацікавила рідна земля Карінтії.

Читати ще: Один з кращих криміналістів Європи Адольф Ленц 7 років викладав у Чернівецькому університеті. Історична розвідка.

Багато скамʼянілостей, які Пенеке знаходив і описував у своїх експедиціях, він називав імʼям коханої дружини Оттілії Клари Канавал, з якою став під вінець у 1883 році.

Цікаво, що Оттілія була музиканткою і чудесно грала на фортепіано, навіть давала уроки гри. А сам Карл був затятим противником музики. Він її терпіти не міг і називав «організованим шумом». Проте такий кардинально протилежний погляд на музику не став на заваді їхньому щасливому шлюбу.

У своїх дослідженнях Пенеке був ретельним та педантичним. Класифікацію різноманітних видів викопних істот проводив настільки скрупульозно, що, здавалося, іншим дослідникам вже нічого не лишалося додати.

У 1886 році дослідник пройшов габілітацію й отримав приват-доцента в університеті Ґрацу. А в 1901 році отримав статус професора.

Після 23 років приват-доценства в університеті Ґрацу Карлу Пенеке запропонували врешті посаду професора. Але не в рідній alma mater, а в далекому Чернівецькому університеті. Посада була добре оплачувана, тому особливих вагань у дослідника й не було. Він, зібравши свої безцінні колекції, в 1909 році подався до Буковини.

Дружина Оттілія залишилися, щоправда, в Карінтії, щоб продовжити навчання їхніх трьох синів.

Нова земля дала науковцю новий поштовх до досліджень. Пенеке взявся активно вивчати фауну й флору Буковини. Впродовж 1910-1911 років він описав три нові види жуків, пізніше написав таблицю детермінації непростого виду стафілінідів, а ще описав два нові види жуків, привезені з Болгарії.

Проте особливими улюбленцями дослідника завжди були довгоносики. Карл Пенеке навіть створив багатющу палеарктичну колекцію з різноманітними представниками різноманітних місцевостей. Саме в цій галузі біології науковець отримав світове визнання. Як зазначив у статті до 100-ліття науковця Адольф Майкснер, досліднику на ідентифікацію й вивчення присилали екземпляри з різних музеїв, провідних наукових інститутів й приватних колекцій зі всього світу.

Завдяки дослідженням Пенеке світ дізнався про досі невивчені види жуків, особливо про довгоносиків, які населяють буковинські землі. Для науковця тутешні краї стали справжнім дослідницьким раєм. Він обстежував ліси й поля, долини рік та гірські хребти, описуючи все нові й нові види комах.

До слова, один з відкритих видів довгоносиків науковець назвав іменем видатного буковинського ботаніка й ентомолога Костянтина Гормузакі.

Карл Пенеке був неперевершеним флористом. Але свої знання й практичні навики, методологію дослідження він жодним чином не намагався залишити в таємниці від інших колег. Навпаки. Пенеке розробив чимало детальних методичних порадників та настанов для інших дослідників.

Коли європейська земля вибухнула Першою світовою війною, важкі часи настали для всіх жителів Австро-Угорської імперії. Європа розшматовувалась, кордони зміщувалися. Спокійне досі місто Чернівці, яке стало для Пенеке місцем творчої сили й наукового розвитку, заворушилося в передчутті незворотних змін. Імперія переживала крах і східне місто-порт тонуло під натиском східного агресора.

У вересні 1914 року Карл Пенеке змушений був покинути Чернівці й повернутися до Ґрацу. Невдовзі в місто над Прутом увійшли російські солдати.

Воєнні перипетії не змусили науковця опустити рук. І вже в Ґраці йому знайшли місце в Зоологічному інституті. І вже там дослідник з новими силами взявся вивчати комах на околицях міста. Під час нових досліджень він винайшов новий метод збору й прикріплення жуків до колекцій. Досі комашок приклеювали нижньою частиною живота до картону. Пенеке ж запропонував приклеювати шелаком лише частково комаху й приколювати голкою, щоб зберегти можливість оглянути екземпляр з різних сторін й не пошкодити жодну з частин комахи.

Після відновлення в Чернівцях австрійської влади Пенеке повернувся до міста. Й відновив викладання в університеті. Ще один семестр 1915-1916 року він пропрацював в фронт-університеті (бо місто знаходилося на воєнному фронті). Але перед Брюсилівським проривом професору довелося знову полишити Чернівці. Цього разу із рюкзаком за плечима він втікав через Карпати до Угорщини, звідти до Ґрацу.

Але в 1918 році Пенеке втретє приїздить до Чернівців. І вже залишається тут й після розпаду Австро-Угорської імперії. Румунська влада, яка зайняла буковинські землі після Світової війни, дозволила Карлу Пенеке ще три роки читати лекції німецькою мовою. А за цей час він повинен був вивчити румунську. І дослідник вивчив.

Пізніше король Кароль дав йому титул королівського державного радника, а пізніше й відзначив Лицарським хрестом «Зірка Румунії».

Із приходом Другої світової війни 80-літній науковець знову почав скитання різними містами Східної Європи. Але повсюдно він не полишав роботи й випромінював життєвий оптимізм.

У 1943 році він знайшов можливість повернутися до вже рідних Чернівців. Його син був категорично проти, оскільки розумів жах тієї війни й важку долю, що чекала на німецькомовних людей на землях, підконтрольних «червоній армії». Карл Пенеке куди-небудь їхати відмовився.

У 1944 році науковець написав останнього листа своєму синові Ріхарду. Відтоді жодних відомостей про видатного дослідника, науковця зі світовим ім’ям не було.

 Вони, Генії цього світу, колись приїхали до Чернівців, щоб працювати. І своєю працею вони підняли рівень освіти, науки й культури в місті до європейського й світового рівня. Вони заслуговують на знання й пошану.

Ілюстрації - wikipedia.org; museum-joanneum.at; futter.kleinezeitung.at; zobodat.at; onlinelibrary.wiley.com; archive.org; claude.schott.free.fr; alamy.de; Edward Turkiewicz, Facebook