Киянин Дмитро Щебетюк півроку веде відеоблог про доступність українських міст.
Дмитро веде активний спосіб життя - мандрує, захоплюється боулінгом, у Чернівці приїхав на Кубок Буковини зі стрільби із лука. Разом із журналістами Інформаційного агентства АСС Дмитро Щебетюк пройшовся Чернівцями. Зокрема, ми відвідали ратушу і драмтеатр.
26-річний хлопець розриває шаблони про життя людей на візку. Інспектуючи міста, він показує, як і в які публічні місця можна потрапити людям із обмеженими можливостями. При цьому вказує, де є вбиральні. Адже часто люди на візках, якщо й наважуються вийти із дому, свідомо не споживають рідину, бо для них обмаль вбиралень. Однак, усі ці незручності можна і треба долати, впевнений Дмитро Щебетюк. Найважливіше, що в усіх містах городяни допомагали хлопцю заходити у громадський транспорт та долати сходинки.
«На університет підіймались. Я стояв, думав, чи підійматись на другий поверх. І один хлопець запропонував мені допомогу , щоб піднятись. Я погодився, знайшли ще одного хлопця, і ми піднялись із ними, я навіть не звертався. Але іноді звертатись потрібно, бо не усі люди бачать, що вам потрібна допомога», розповідає Дмитро Щебетюк.
Далі Дмитро показує, як заходить в ратушу.
«Зараз ми знаходимось на Чернівецькій ратуші. Тут зручний пандус і облаштована вбиральня. Це дуже важливо, тому по Чернівцях їх дуже важко знайти. Єдине, щоб зайти туди, є одна сходинка, і вона для більшості людей неподолана, але тут часто ходять люди, і вони можуть допомогти її подолати. Я на неї буду заходити. От мені вчора співробітник допоміг сюди зайти, знайте, що сюди можна заглянути».
Складніше дається підйом до Чернівецького драмтеатру.
«Там підйом надто, думаю, з іншого боку зручніше. Треба завжди обирати собі простіші варіанти, не шукати важких шляхів. Мені здається, з іншого боку буде зручніше.»
Дмитро Щебетюк веде відеоблог Доступність UA, щоб мотивувати людей на візку виходити із дому.
«Змінити ставлення загалом людей до людей з інвалідністю. Та й самих людей з інвалідністю ставлення до себе. Подолати ті психологічні бар’єри і показати, що це реально виходити на вулиці і гуляти самостійно. Хтось допоможе. В мене товариш недавно побачив, що я піднімався на Високий замок у Львові. І теж захотів. Це його мотивувало. Там теж сходинок купа. Треба жити із тим, що є. Якщо хочеш жити нормально, треба якимось чином долати ці перешкоди. І чим більше людей на візках виходитимуть на вулиці, тим більше їх бачитимуть люди довкола, розумітимуть, що вони такі самі і їм треба якісь покращення в доступності.»
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
