Волонтерство – у генах українців

Сьогодні в Україні святкують Міжнародний день волонтера. 

Нагадаємо, Міжнародний день добровольців в ім’я економічного і соціального розвитку (саме такою є «офіційна» назва цього Дня), проголошений рішенням 40-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 17 грудня 1985 року на знак визнання важливої ролі добровольчих та інших організацій у соціальному й економічному розвитку суспільства. 

Чернівецькі волонтери зізнаються: вони у цей день не святкують, а продовжують виконувати свою роботу.

- Так склалося історично, що волонтерство, доброчинність є рисою ментальності українського народу. Зауважте: тільки в українській мові є таке звертання: «Шановні добродії». Тобто доброчинність була закладена у нас на генетичному рівні. А основою волонтерства і є доброчинність. Проте сплеск волонтерства відбувся тоді, коли Україна опинилася у вогні, - каже Інформаційному агентству АСС Галина Абрам`юк, волонтер. - Коли загинули хлопці на Майдані, це був мов перший електричний розряд - треба діяти, допомагати. А вже коли почалася повномасштабна війна, навіть питання не виникало, що робити, - саме серце підказувало. Ти мав стати на захист своєї держави. Зброя не завжди є найсильнішою. Найсильнішою є любов, патріотизм. Тому 26 червня 2014 року ми, волонтери-однодумці, оголосили про створення об`єднання «Буковина – українському війську». Допомога армії – наш найголовніший вектор. Наразі ми допомагаємо не лише військовим на Сході, а й родинам загиблих Героїв, хлопцям, які повернулися з війни і потребують реабілітації.

Читайте ще: Впливовий АССпект: Про Україну, українців та мрії після війни

Опікуватися дітьми, їхнім здоров`ям та життям узялася в Чернівцях організація «Волонтерський рух Буковини». Спочатку допомагали  переселенцям, пізніше – усім, хто цього потребує.

-  Наша організація узагалі почала своє існування з турботи про дітей, зокрема, про переселенців, які приїжджали до нашого міста практично без нічого. Ми розуміли, що діти, які змушені були залишити свою домівку через війну, потребують всього – від житла до зошита. І ми не могли залишатися осторонь, - розповідає Катерина Пономарьова, волонтер. - Так триває і зараз: переселенці, на жаль, змушені винаймати квартири і витрачати на це практично всі зароблені кошти. А ми намагаємося допомагати їм речами, продуктами харчування. Для новонароджених знаходимо ліжечка, візочки, памперси, дитячі суміші. Робота триває постійно. І мене тішить те, що чимало дітей переселенців уже називають себе чернівчанами.

Вам буде цікаво: Впливовий АССпект: Про дітей і від чого їх треба захищати