Лариса Клічук
- Пані Ларисо, минулоріч ви з дружини відомого чернівецького бізнесмена перетворилися на дружину міського голови. Як новий статус вплинув на вас?
- Мало що змінилося. Життя залишилося таким же, як і було. Єдине – відчуваємо відповідальність. Публічність дає свій вплив. А так – ми залишилися тією ж сім`єю, і я – тією ж людиною, якою була. Ми допомагаємо нашому татові, колишньому бізнесмену, а тепер -меру нашого міста.
- Пам`ятаєте той день, коли Роман Васильович сказав вам, що буде балотуватися у мери? Як це було і як ви відреагували?
- Звісно, той день я, напевно, запам`ятаю на все життя. Передвиборча кампанія було доволі складна. Правда, ми не обговорювали посаду саме голови міської ради.
У серпні був праймеріз, коли проводилося голосування і обирали кандидатів у депутати і кандидата у голови міськради. На жаль, я не була там. Але як тільки стали відомі результати голосування, знайомі, друзі, колеги почали дзвонити і вітати. Тож поки Роман прийшов додому, я вже знала результат.
Чесно, розплакалася, коли дізналася. Я була горда з того, що чоловіку довірили. Водночас, розуміла, що життя перевернеться з ніг на голову.
Коли чоловік прийшов після праймерізу додому, ми з дітьми вітали його і раділи. Але відчували, що він не очікував. Він сподівався, що працюватиме депутатом.
- Нелегкою була передвиборча кампанія. Ви допомагали чоловікові? Як саме?
- Як зазвичай дружина підтримує чоловіка: ми вболівали, переймалися всім, що відбувалося, бо передвиборча компанія була брудною. Я домовлялася про зустрічі, ми з друзями і дітьми приходили на зустрічі з мешканцями міста, розносили агітки.
- Як ви познайомилися з Романом Васильовичем?
- Познайомилися ми, проходячи інтернатуру в міській лікарні №3. Я там працювала і він прийшов на інтернатуру. Ми десь рік дружили, а вже потім почали зустрічатися. А далі вже – покотилося-поїхало.
- Ваш чоловік – вимогливий керівник. Вдома він романтик?
- У стосунках він романтик. Вдома він добрий і турботливий. Він піклується і береже сім`ю.
- Коли міський голова повертається з роботи додому, обговорюєте робочий день?
- Це залежить від того, в якому настрої і стані він прийде. Бо бувають дуже виснажливі дні, особливо – коли сесія, він приходить втомлений, це видно. Якщо в нього є бажання поговорити – ми обговорюємо, як минув день. Але буває він хоче вдома просто помовчати і відпочити.
- Чи даєте поради щодо управління містом?
- Він питає, мабуть, моєї думки. Поради – ні. Я не даю порад у керівництві містом.
Враховуючи, що я лікар, у деяких моментах можу щось підказати, роз`яснити. Але так, щоб впливати на керування містом – ні.
Читайте ще: Впливовий АCCпект: Роман Клічук – про землі, посади і локдаун
- Який батько Роман Васильович? Як ви виховуєте дітей?
- Ми з чоловіком як хороший і поганий поліцейський. Я, мабуть, хороший, бо я - м`якша. Чоловік каже, що я трошки балую синів.
Звісно, в нас є певні принципи виховання. Найперше – абсолютно недопустиме мажорство. Наші діти не знають, що таке просто отримати те, що хочуть. Особливо, якщо це стосується якихось коштовних речей. Вони у нас працювали вже з 9-10 класу. При чому починали із самого низу – і накладні набирали, і помічниками кухаря працювали. Звісно, мені, як мамі, було шкода. Але тут спрацював принцип нашого тата: у нас ростуть мужчини, які повинні бути готові до роботи, утримувати сім`ю, заробляти кошти, щоб їх сім`я ні в чому не була нужденна.
Тато в нас любить дітей як душу, але трясе як грушу. Водночас, вони завжди знаходять спільну мову і розуміння.
Я завжди прагнула виховувати дітей так, щоб між батьками і дітьми були дружні стосунки, щоб діти ніколи не боялися підійти з проблемою. І нам це вдалося.
- Коли є вільний час, як ваша сім`я любить відпочивати?
- Ми любимо активний відпочинок. Ми багато подорожуємо і це не тільки за кордон. Любимо спорт, у мене всі хлопці футболісти. Любимо кататися на лижах. Ми легкі на підйом: до вечора можемо бути вдома, а ввечері – вже в іншому місті.
- Як ви відпочиваєте? Чи маєте хобі?
-Так. Я люблю читати. Я читаю багато. А останнім часом я захопилася малюванням картин по цифрам. Дуже цікаво, дуже заспокоює і дуже гарні картини виходять, зроблені власними руками.
- Ви готуєте вдома?
- Я вдома все роблю: готую, прасую, перу, прибираю. Я – звичайна господиня.
- Яка улюблена страва вашого чоловіка?
- У нього немає улюблених страв. Простіше сказати, що він не любить. Йому все подобається, що я готую. Любить нові страви. Але одну улюблену страву я обрати не можу.
- А які страви не любить?
- Не любить гарбуз і страви з нього.
- Чи є у вас хатні працівники, які вам допомагають?
- Раз на тиждень жінка приходить допомогти з прибранням. У нас будинок, і я сама все не встигаю.
- Який найдорожчий подарунок ви отримали від чоловіка?
- Дорого – це не там, де гроші, а там, де ти боїшся втратити. Як би це банально не звучало, але найкоштовніший подарунок від мого чоловіка – це мої діти. Я щаслива, що в мене є саме такі діти.
Я люблю подарунки емоційні. Наприклад, поїздка.
- Перша леді країни, як правило, займається благодійністю. Чи не плануєте ви, як перша леді Чернівців, започаткувати якийсь власний благодійний проект?
- Думала. Але ще мало часу пройшло – тільки 5 місяців, як я в цьому статусі.
Я прихильна роботі в медицині, тож розглядаю створення благодійного фонду, який опікуватиметься дітьми або людьми, які потребують допомоги.
- Поділіться власним секретом щасливого сімейного щастя.
- Кажуть, щастя любить тишу. Ми справді щаслива сім`я. Можливо, я видамся старомодною, але почуття, довіра, дружба і повага – основне, що може бути. Без цього сім`я не буде тією фортецею, якою мала би бути для кожного члена сім`ї.
Читайте наші новини в Instagram
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
