Ярослав Бойко
Хоч будівля вийшла сучасною і гарною, сам Ярослав каже, що це - найбільш болісна історія за час його професійної діяльності.
- У 2015 році ми (компанія BOYKO ARCHITECT GROUP - авт.) отримали замовлення на проєкт реконструкції кінотеатру під кіномистецький центр імені Івана Миколайчука. Нас обмежили в часі, і за два місяці ми мали виготовити проєктно-кошторисну документацію - це рекордні терміни. Але нам було цікаво, було натхнення, були амбіції, і ми впорались. У лютому 2016 року відбувся тендер, обрали підрядника, і почалася реконструкція. Було багато конфліктних ситуацій через бажання замовника досягнути максимум виразності мінімальними засобами.
- Але ж так, напевно, часто буває? Якщо не завжди...
- Суть ось у чому. 32 мільйони гривень становила кошторисна вартість реконструкції об’єкту. А тендер виграла організація, яка зобов’язалася реалізувати проект за 25 мільйонів гривень.
- В чому різниця між вашим проектом і тим, що врешті-решт збудували?
- Напевно, близько 70% відповідності до проєкту є. Але немає, наприклад, задньої стіни в клінкерній плитці, декоративної підсвітки головного фасаду. Відсутній комплексний благоустрій, який передбачений проєктом : влаштування лавок, велопарковок, тактильної плитки, інформаційної довідки про Івана Миколайчука.
- Екран на вулиці, який привернув увагу преси, коли обговорювався проєкт, також не з'явився?
- Екран скасували, натомість з’явився мурал на стіні сусіднього житлового будинку, що теж непогано.
- Яка була ідея проєкту? В творчому сенсі.
- Насамперед - місцева ідентичність. Ми не хотіли створювати занадто сучасний об'єкт, не хотіли сильно змінювати будівлю. Важливо було, щоб вона не викликала відторгнення у людей старшого покоління, які ходили туди колись в кіно, але при цьому відповідала сучасним вимогам. Дуже важливим елементом оздоблення мала бути клінкерна плитка. У кошторисі ми заклали натуральну плитку відмінної якості. Звичайно ж, нам пропонували весь час якісь дешевші зразки. Я це все відкидав.
- Наскільки часто плани та мрії архітектора розбиваються об реальність?
- Коли з приватним замовником працюєш - здебільшого немає таких проблем, а ось у таких випадках... Виходить так, що проєктант один відстоює інтереси громади, хоча, по ідеї, це мали би робити органи влади як представники суспільства.
Читайте ще: Руслан Білоскурський: Сильний університет важливий для майбутнього міста, бо він притягує молодь
- Часто, коли резонансний об'єкт викликає негативну реакцію громади, архітектор скаржиться, що його ніхто не слухав, і що підрядник із замовником робили все на свій розсуд…
- Архітектор повинен мати хребет, стержень. У нього ж є всі права. Не може бути так, що ви спроектували об'єкт і забули про нього. Я постійно кажу про це колегам, молодим архітекторам насамперед: ви маєте довести об'єкт до кінця. І особливо це важливо, якщо йдеться про гроші платників податків.
Будівництво не може відбуватися без авторського нагляду, це юридична норма. Тому архітектор може зупинити будівництво, якщо він принципово не погоджується з діями підрядника. Але часто авторський нагляд буває таким формальним, що архітектору можуть просто зателефонувати, сказати «ми б хотіли таке і таке змінити», а він каже «ну, змінюйте», а потім уже приходить і підписується під тими змінами.
Так, проєктантів справді часто не слухаються, але вони мають юридичні важелі (наприклад, закон про авторське право), щоб впливати на це. Якщо вже ніяк не виходить впливати, то вважаю чесним офіційно відмовитися від співпраці з таким замовником. Власне, так я і зробив 2018 року щодо кіномистецького центру імені Миколайчука. При цьому свою функцію генпроектувальника на цьому об’єкті продовжую виконувати, оскільки авторські права залишив за собою.
- На ваш професійний погляд, які нові об'єкти, збудовані останніми роками в Чернівцях, можна вважати вдалими?
- Як на мене, вдалим рішенням є завершення кута Героїв Майдану і Садової. Будівля з роками не втратила актуальності. Добре архітектор попрацював. У сфері житла, звичайно ж, «Водограй» задає тон у місті.
- Щодо будівлі на розі Героїв Майдану і Садової багато чернівчан з вами не погодяться. Скажуть «фе, це ж стара частина міста, а там якесь «вітрило» поставили». Що б ви відповіли цим людям?
- Сказав би, що не можна все так однобоко сприймати. Є містобудівна ситуація, є відчуття гармонії і пропорцій. Ну і коли художник вклав душу, прожив цю роботу - воно ж також відчувається. Архітектура завжди відображала зміну поколінь.
- А ще є вдалі приклади інтегрування сучасного будівництва в історичний ареал?
- Початок Руської. Знаю, що там було багато спротиву, досі багато хто критикує і не сприймає, але це дуже вдалий приклад сучасного будівництва в центрі міста. І досить уже навіть типовий, якщо проїхатися старими європейськими містами і подивитися, що будують там. Насамперед у цій справі потрібен професійний підхід і, звичайно, використання якісних матеріалів. Причому не обов'язково вони є дорогими - це стереотип. У нас дуже часто спроби втручання в історичну архітектуру мають кустарний вигляд, хоч грошей може бути вкладено немало. Тут важливо витримати пропорції та гармонійно вписати об’єкт у сформоване середовище.
Вам буде цікаво: Як знову стати прогресивним європейським містом: ексміністр Павло Шеремета долучився до створення стратегії розвитку Чернівців
- Нещодавно ви презентували ще один проєкт, який має суттєво вплинути на обличчя центральної частини міста - перехрестя Університетської - Богдана Хмельницького. Розкажіть, що там буде.
- Проектом передбачається організувати пішохідний острів із зупинкою, припідняте перехрестя з припіднятим пішохідним переходом.
Передбачається виконати комплексний благоустрій, а саме влаштування:
- засобів та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами: (вуличні ліхтарі, освітлення зупинки та пішохідного переходу);
- технічних засобів регулювання дорожнього руху: встановлення пристрою звукової сигналізації, вуличної онлайн камери, інформаційного табло, пішохідних та транспортних світлофорів та дорожніх знаків;
- засобів підвищення безпеки руху: встановлення антипаркувальних стовпчиків, стаціонарних болардів перед зупинкою, турнікетного огородження.
- малих архітектурних форм: розміщення зупинки громадського транспорту, кашпо-лавки, питного фонтану, урн для сміття, велопарковки, лавки;
- висадка декоративних дерев, встановлення пристовбурних решіток біля існуючих дерев.
Реалізація відбуватиметься в рамках впровадження демонстраційного проекту "Місто для людей: дружнє для пішоходів середмістя". Тут назва говорить сама за себе. В проект закладено якісні та довговічні матеріали.
- Ви вже морально готуєте себе до труднощів авторського нагляду, адже замовником знову виступає міська рада?
- Сподіваюся, що все буде добре. Те, що у фінансуванні бере участь Німецьке товариство міжнародного співробітництва (GIZ) , дає певні підстави для оптимізму.
- Чому ви погодились очолити обласну організацію спілки архітекторів? Це ж чимале і при тому безкоштовне навантаження.
- Можливо тому, що мої батьки працювали архітекторами, і я добре знаю старше покоління своїх колег, ще з дитинства. Водночас, коли закінчив Львівську політехніку і приїхав у Чернівці працювати, помітив, що між старшим і молодшим поколінням архітекторів виник якийсь розрив, не було комунікації. І якось так вийшло, що я зміг стати такою собі з'єднувальною ланкою. Відколи очолив спілку, до нас приєдналося ще близько тридцяти людей. Приємно, що долучилася молодь, ми часто збираємося,організовуємо різні заходи. Багато енергії і часу витрачаю, але розглядаю це як цінний досвід.
- Досить своєрідно відзначила спілка день архітектора цього року - відновлюючи огорожу навколо костелу Найсвятішого Ісусового Серця в Чернівцях. Як гадаєте, якою буде подальша доля цього об'єкта?
- Йому необхідна реставрація. Не просто ремонт, а якісна професійна реставрація. Це дорогий і трудомісткий процес. Можливо, у Львові вже дійшли до певної культури реставрації, у нас її поки що немає. І тут глибинні причини є. Насамперед недостатня пошана до творчої праці, до роботи художника. Вона не цінується належним чином.
Щодо конкретно костелу, то він надзвичайно цінний для міста. По суті друга після університету пам’ятка, до якої можна з гордістю приводити туристів. Але місто, як і область, усунулися від цього, киваючи на релігійну громаду, в котрої, ясна річ, немає таких великих коштів. З іншого боку, і сама громада не виявляє достатньої активності у пошуку співпраці з владою.
І я, до речі, вважаю, що сквери мають бути з обох боків костелу. Є навіть проєкт скверу на місці теперішнього ринку. Його зробила одна молода архітекторка в якості дипломної роботи.
Отримуйте новини в Telegram
- Які ще в нас є хороші проєкти, котрі могли би змінити на краще обличчя Чернівців, однак, сказати б, зависли?
- У нас у місті є прекрасна гірська річка, котру ми не використовуємо. Два роки тому був конкурс проєктів на облаштування набережної Прута, зініційований «Машзаводом». Там треба все розчищати, робити інфраструктуру, і це буде місто в місті. Можна облаштувати кілька ліній: пляжна зона, зелена зона, громадська і житло. Розроблений детальний план має бути внесено як уточнення до Генплану міста, і тоді він стане цікавою пропозицією для інвесторів. Спочатку треба підвести дорогу і комунікації. Має бути бізнес-проект написаний, а це величезна робота. Треба поділити грамотно територію на ділянки і виставити їх на продаж чи оренду.
- Чого, на вашу думку, найбільше бракує Чернівцям, щоб стати містом нашої мрії?
- Насамперед потрібні якісні рівні дороги. А це означає, що під ними замінено всі комунікації, що паралельно йдуть хороші доступні тротуари, велодоріжки, а вгорі - економне сучасне освітлення. Ось коли це буде - то, повірте, по цих вулицях будуть їздити сучасні авто, а по тротуарах ходитимуть щасливі усміхнені люди. Середовище формує культуру.
- Що вас привело в Єдину Альтернативу?
- Я багато спілкуюсь із забудовниками, з архітекторами, тому добре бачу, яка ситуація в нашій галузі, загалом у місті, і розумію, яка причина цього. По суті, наше місто зараз - це механізм, який не працює, який зламався. Треба в ньому щось полагодити. І якщо я зі своїми знаннями та досвідом можу бути тим коліщатком, котре допоможе налагодити механізм, то я готовий ним бути.
- Спілка архітекторів нещодавно зробила публічну заяву щодо незаконного будівництва в центрі міста. Чи реально зараз зупинити його? Якими шляхами?
Так, це реально. Для призупинення будівельних робіт є інспекція державного архітектурно-будівельного контролю. Все залежить від їхніх подальших дій. Ми як громадська організація (творча спілка) одразу відреагували написанням листа до Чернівецької міської ради.
Інформацію розміщено на правах реклами
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
