Руслан Гуменний
- Зараз багато людей в Україні залюбки дивляться американські чи західноєвропейські серіали. Є і про пластичних хірургів - «Частини тіла». Ви його бачили?
- Трохи дивився, а потім припинив, бо там все виявилося таке далеке від дійсності, що почало дратувати. Мені більше «Анатомія Грей» подобається. Це хоч і не про пластичних хірургів, але ж ми також медицина. Нехай не рятуємо життя, зате рятуємо емоційне здоров'я людей. Один мій колега каже: пластичний хірург лікує скальпелем психологічні проблеми.
- В «Частинах тіла» один із головних героїв каже: краса - це симетрія. Ви теж так вважаєте?
- Ні! Ще жодної симетричної людини не бачив. Мабуть, вам теж траплявся цей прийом в інтернеті, коли у фотошопі обличчя навмисно роблять симетричними. І наскільки ті взірцево красиві люди, яких ми бачимо на екранах, втрачають від цього свою привабливість! Як мені відомо, художники навіть уявних людей - не кажучи вже про реальних - не малюють симетричними. В природі симетрії майже немає. Це швидше до математиків, архітекторів.
- Але, мабуть, коли до вас приходять на мамопластику, то таки просять зробити дві однакові молочні залози?
- Так, із таким запитом приходять. А я кажу ні: ваші молочні залози - сестри, а не близнючки. Досягти симетрії дуже важко. Та головне, навіщо? Щоб втратити природність?
- Є зв'язок між красою і щастям?
- Більшість людей, які приходять до нас, саме так і думають. Прагнуть через зовнішню красу досягти щастя. Водночас хірург бачить це інакше. Для мене найкращий пацієнт - той, який приходить до мене вже щасливим, задоволеним собою, з нормальним рівнем самооцінки. Тоді моя операція просто покращує якість його життя. А важкий пацієнт - нещасний, із заниженою самооцінкою, з мріями повністю змінити своє життя після операції, з надією, що його почнуть після операції більше любити, приділяти більше уваги. Але правда в тому, що пластична операція таких проблем не вирішує.
- Тобто психологи не брешуть?
- Звісно. І коли після операції цього всього не відбувається, а воно просто не може відбутися, бо залежить від внутрішнього стану і самооцінки людини, пацієнт часто починає звинувачувати хірурга. Мовляв, він зробив погану операцію. Не в операції річ. Якщо, наприклад, жінці бракувало чоловічої уваги, то навряд чи це суттєво зміниться після збільшення грудей. Або якщо чоловік вирішив покинути жінку, він це зробить, хоч би які операції вона не робила.
- Недаремно ви зараз говорите саме про жінок. Це ж переважна більшість ваших пацієнтів?
- Десь відсотків 75-80.
- А коли приходять чоловіки - то з чим?
- Не лише за інтимною хірургією, як більшість людей думають. Зараз, на щастя, відбувається дорослішання соціуму. Доглядати за собою вже не соромно і для чоловіків. Повірте, чоловіки теж себе дуже люблять. Приходять за омолоджувальними заходами, за корекцією зморщок, носа. Звичайно ж, із животами звертаються.
- Чи правда, що ліпосакція, тобто видалення жиру, вже багато років найбільш запитувана операція в клініках пластичної хірургії?
- Ні. Вона лише на третьому місці. На першому за популярністю як була, так і залишається пластика молочних залоз, на другому - корекція носа, ліпосакція - на третьому.
- Але є якісь зміни, нові тренди?
- Так, звичайно. Сідниці. Зараз дуже запитувана операція, коли жир видаляється з небажаних місць і вводиться в бажані, тобто в сідниці.
- Ви можете, подивившись на людину, розпізнати в ній сліди роботи своїх колег?
- Можу, звичайно. Це навіть така своєрідна профдеформація. Але знаєте який зараз топ естетичного хірурга? Це коли його втручання настільки природне, що навіть інший пластичний хірург не може його розпізнати. І у нас в Україні, на щастя, вже теж панує такий тренд. І сам я теж його дотримуюсь. Не без того: у мене є інстаграмні дамочки. Однак це їхній вибір, вони приходять саме за цим образом - доволі штучним і вигаданим. Та загалом я пишаюся тим, що роблю дуже природні результати. І для мене найкраща похвала, коли через кілька місяців після операції люди приходять і кажуть: доктор, ви уявляєте, всі кажуть, що я чудово виглядаю, але ніхто не може зрозуміти, що саме змінилося!
Читайте ще: Галина Абрам'юк: Фронт поруч з кожним із нас
- Чому пластична хірургія дорога? Бо це предмет розкоші, чи дорогими є самі технології?
- Медичне устаткування взагалі дорого коштує. Зокрема, історія з ковідом нам усім це показала. Але те, що ми побачили, - лиш верхівка айсберга. Медична апаратура, вона чому дорога - тому що це високий рівень безпеки. Медичне обладнання так проектується і виготовляється, щоб воно було максимально безпечним. Тому воно потребує максимальної кількості людиногодин, новітніх матеріалів і стає максимально дорогим. Крім того, освіта пластичного хірурга - це не просто дорого, це довжелезний, я б сказав, довічний шлях вдосконалення. У мене немає, напевно, такого місяця, щоб я не поїхав на якусь конференцію, не прослухав якийсь вебінар або не відвідав якийсь майстер-клас. Якщо ти зупинився і не відвідуєш освітні заходи - ти дуже швидко деградуєш. Якість твоїх операцій буде падати, і ти втрачатимеш пацієнтів.
- Приблизно який відсоток українського соціуму може собі дозволити звернутися в клініку пластичної хірургії?
- А як часто ви бачите у нас в маршрутках людей з новими айфонами? Жінок у норкових шубах в тролейбусах? А зробити пластичну операцію не набагато дорожче, ніж купити собі айфон. Це якась парадигма нашого суспільства, котру я ніяк не можу збагнути. Ось я ходжу з якимсь китайським потрісканим телефоном навіть не пам'ятаю якої марки, бо він працює, свої функції виконує - мені цього достатньо.
Бувають, скажу вам, зовсім болісні ситуації. Є, до прикладу, проблема капловухості у дітей. Ви ж розумієте, який це комплекс, яких моральних страждань це завдає дитині. Приходять до мене батьки з такою дитиною, питають: «можна?», я кажу: «можна». Далі чують ціну (а це вартість навіть не цілого, десь половини айфона) і відмовляються: «Ну, ні, дуже дорого, краще купимо айфон».
- До речі, уявляючи типового пацієнта клініки пластичної хірургії, ми якось зовсім не згадуємо про дітей...
- Діти теж наші пацієнти, і дуже бажані. Річ у тому, що вчасно виправлені естетичні дефекти можуть запобігти багатьом психологічним проблемам у майбутньому.
- З чим, крім капловухості, потрапляють до вас маленькі пацієнти?
- Всі ми знаємо про такі вроджені вади розвитку як розщелина губи і піднебіння. Їх виправляють у ранньому віці, але сліди цих хірургічних втручань дуже помітні, а з ростом дитини деформації тільки наростають. Це ми виправляємо. Ще в дітей бувають гемангіоми - патологічне розростання судин, що проявляється помітними червоними плямами, часом дуже великими. Проти цього в нас є лазерна методика.
- А безкоштовні операції робите?
- Так, щороку певну кількість операцій виконуємо безкоштовно. Це такий мій внутрішній поклик і здебільшого досить спонтанний вибір. Звичайно, найчастіше йдеться про дітей. Але буває, що й дорослих оперуємо безкоштовно. Просто я бачу, що людині операція необхідна, а вона не може собі дозволити її оплатити. Знаю людей, які роками не виходили з дому через певні естетичні дефекти. Наші операції повертали їх до повноцінного життя.
Вам буде цікаво: Роман Клічук: Мій головний капітал - люди, які навколо мене
- Буває, що відмовляєте потенційного пацієнта від операції?
- В третині випадків! Якщо не в половині. Адже, відверто кажучи, потреба в естетичній операції - це здебільшого примха.
- І таке каже пластичний хірург? Це ж ваш хліб!
- Так, але я завжди починаю консультацію з того, щоб виявити істинну потребу людини: з якими мотивами вона прийшла, що їй заважає жити? Повірте, є маса людей з дуже некрасивими носами, з животами тощо, які живуть в абсолютній гармонії з собою. Водночас є надзвичайно вродливі жінки, які вишукують в собі недоліки. Хочеться сказати: йди насолоджуйся життям, у тебе все прекрасно! І я кажу, але вони не завжди дослухаються.
- Ну ось ви відмовляєте потенційну пацієнтку, а вона візьме і піде до конкурента...
- Нехай. Але нехай непорядно вчинить хтось інший. Не я. На щастя, я можу собі дозволити зберігати добре ім'я професії, людяність. Можу бути порядним естетичним хірургом і не керуватися лише комерційною доцільністю. І це фантастичне відчуття - оперувати не тому, що треба заробити, а тому, що отримуєш величезне задоволення.
- Що ще вам приносить задоволення? Маєте хобі?
- Я великий шанувальник українського націоналістичного руху, у мене є багато предметів, із цим пов'язаних. Збираю відповідну літературу, атрибутику, є членом кількох історично-пошукових груп, які вивчають історію українського руху опору. А ще - не знаю, чи про це варто говорити... Я стріляю.
- Чому про це не можна говорити? Ви ж не на полювання ходите?
- Боже борони! Я категорично не розумію людей, які вбивають тварин заради забави. Я є членом стрілецьких клубів, їжджу на змагання, стріляю з різних видів зброї.
- Чому ви в «Єдиній Альтернативі»?
- Розумію, що це звучить трохи заїжджено, але я люблю Чернівці всім серцем. Це місто, де живуть мої батьки, я в них єдиний син, люблю часто з ними бачитись. Ми у вихідні обідаємо на ганку, спілкуємось, і такого я вчу своїх дітей. І дуже хочу, щоб вони не мріяли поїхати звідси. Роблю дуже багато, щоб популяризувати Чернівці.
Буваючи на великих міжнародних конференціях, стикався з тим, що люди з інших країн знають у нас лиш Київ і Одесу. Тепер ще трохи Львів. Чернівці не знає ніхто. Запитують, де це, а я кажу: на кордоні з Румунією. Ну, і це вже якась впізнаваність для людей, вони кивають: «А, зрозуміло». Так ось, мені не хочеться, щоб було так. Я хочу, щоб слово «Чернівці» було на одному щаблі з Києвом, Одесою, Львовом. Бо підстави є, нам є що показати, є чим пишатись. Завжди, коли кудись їду, беру буклети про Чернівці, розповідаю. Хочу, щоб наше місто було в переліку «маст візіт» в Україні. Чому ні? До нас у клініку приїжджають пацієнти з усієї України. Більше половини моїх пацієнтів - не чернівчани. Знали б ви, з чим вони стикаються, щоб до мене дістатися! Наприклад, із Запоріжжя, з Дніпра. Це сім кіл пекла. Я часто чую вислів, що Чернівці - логістична дупа України.
- Виходить, ви і так багато робите для Чернівців. Ваші пацієнти, які є по суті медичними туристами, залишають тут гроші не лише у вашій клініці. Вони тут їдять, зупиняються в готелях, щось купують... Що ви ще можете зробити? Готові в депутати піти?
- Ні. Я занадто зайнята людина. Як і більшість в «Єдиній Альтернативі», до речі. Тому бачу це так: ми хочемо прийти до влади не для того, щоб обійняти якісь посади, а для того, щоб знайти професіоналів, менеджерів, які будуть найкраще управляти містом.
- Хіба попередники цього не хотіли?
- Ні. Якби хотіли - то знайшли би.
- Ви займаєтесь благодійністю не лише на своєму робочому місці. Зокрема, є учасником фонду «Кращим бути». Що вас туди привело?
- Знаєте, я пригадую, як сидів на прем'єрі фільму «Соловей співає», профінансованого благодійним фондом «Кращим бути», і ледь не плакав від захвату. Це неймовірна емоція, коли ти віддаєш гроші на таку справу замість витратити їх на якісь розваги абощо. І коли отримуєш цю емоцію, хочеться ще і ще її відчувати. До речі, в «Єдиній Альтернативі» багато людей, які по суті є альтруїстами. Нам і зараз непогано живеться, але ми об'єдналися для того, щоб краще стало і людям навколо нас.
Дивіться нас на YouTube
Інформація розміщена на правах реклами
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
