Старі нові будинки. Як у Боснії і Герцеговині та Україні поєднують історичну й сучасну архітектуру

Цей процес — незворотне явище: люди хочуть жити в містах, мати доступ до якісної медицини, соціальних та адміністративних послуг, заробляти хороші гроші. Про це свідчить дослідження агенції стратегічного планування Grayline. Так, за даними експертів, 1950 року у світі було лише 29,6% містян. Зараз таких — 55,8%, а вже у 2050 їх буде 66,4%. Міста як адміністративні одиниці більше не мають вибору: мусять розвиватися, дбати про інфраструктуру, придумувати розваги та будувати житло. Інакше їхні мешканці будуть незадоволені, пише ІА АСС з посиланням на zaxid.net.

Змінюється місто – змінюється архітектура. Райони, де нові будинки з’являються щороку. Частини міста, які суворо заборонено забудовувати. Старі заводи, що перетворюються на креативні простори. Нові культурні та соціальні об’єкти, які заявляють про стиль XXI століття. Будинок, що танцює у Празі. Сміттєспалювальний завод у Відні. Кривий будинок у польському Сопоті. Таких у всьому світі – сотні. Їх створили різні митці, зводили їх у різні роки, але між ними є щось спільне: ці будівлі – маніфест архітектурного розвитку нашого часу. Вільні у дизайні, подекуди дивакуваті, іноді навіть несумісні з навколишнім світом, вони приваблюють туристів, ними пишаються місцеві жителі.

Історія, яку ви зараз читатимете – про поєднання нових будівель зі старою архітектурою, про те, як тісно біографія міста пов’язана зі спорудами і з біографіями людей, які живуть у цих містах. Адже без наших героїв ця історія геть не мала би сенсу.

Для перегляду лонгріду клікніть сюди.