Питання доступності: чому власники закладів часто не переймаються встановленням пандусів

Про бюрократичні перепони на шляху до доступності в Україні розповів у програмі Суть Речей на Радіо 10 Дмитро Щебетюк, засновник організації Доступно.UA, громадський діяч, блогер, спортсмен, мандрівник, пише ІА АСС. 

Він розповів, що наразі вже прийняті державні будівельні норми, які дозволяють встановлювати пандуси без права власності на землю. Однак, в Україні залишаються чимало перешкод, зокрема бюрократичних, долати які може та має бажання не кожен власник того, чи іншого приватного закладу. Дмитро Щебетюк розповідає, іноді люди діють без необхідних дозволів. 

«У Чернівцях є приклад, коли власник одного із закладів зробив його повністю доступним, але це була пам’ятка архітектури і місто не дозволяло зробити пандус. І він просто поставив той пандус і сказав: прибирайте, хто може. І ніхто не наважився. Так пандус стоїть вже декілька років.

В Одесі теж чоловіку до свого закладу не дозволяли пандус поставити, але він його побудував, а потім заплатив штраф 54 гривні за адміністративне порушення. 

У Житомирі ще на етапі проекту відхилили реконструкцію, власнику закладу довелося переробляти проект для того, щоб їм дозволили встановити пандус. В результаті вони зробили кнопку виклику, коли виходить персонал і допомагає зайти людям з інвалідністю. А пандус зробили з іншого входу.

Саме ці люди і рухають здоровий глузд. У Європі також є пам’ятки ЮНЕСКО, до прикладу, там ставлять дерев’яні пандуси, роблять все так, що приходить комісія, прибрали - і все гаразд, але вони там роками стоять. Видно, що їх ніхто звідти не рухав, бо всі адекватні нормальні люди розуміють, що воно ніяк не порушує закон і нічого не ламає», - каже Дмитро Щебетюк.

Він розповідає, що буває, коли підприємець хоче збудувати пандус, але спершу треба визначити чия це територія.

«Якщо це не приватна власність, треба узгоджувати з містом, потім ти хочеш пандус залізний зробити, то це до благоустрою, якщо з бетону міцніший – то це треба до департаменту архітектури міста і один до одного відправляють. Ця бюрократія в нас створює перешкоди для бізнесу, тому часом і не заморочуються. Тільки найсміливіші йдуть до кінця, тому що поки ти будеш думати про доступність, то втратиш купу грошей і вже й не буде за що відривати той заклад. Тому має бути співпраця міста з бізнесом та активісти також мають вказувати складні моменти, які треба змінювати і робити, щоб було краще жителям міста, а не комусь заробляти гроші», - каже засновник ГО Доступно.UA.

Читайте наші новини в Instagram

Про доступність у Європі

За словами Дмитра Щебетюка, Україні потрібно ще 20-40 років, щоб досягти того рівня доступності, який є у Європі. 

«Згадав один випадок у Нідерландах. Я спілкувався з українцями, які там живуть вже 7 років на той час і у них дитина пішла в школу. І вони лише через рік дізналися, що хтось у класі має інвалідність. Там абсолютно не акцентували на цьому увагу.

Там ставлення до людей з інвалідністю – тобі треба допомога, візьми і попроси. Немає гіперопіки. Там так: важко відкрити двері, скажи. Але простір максимально адаптується, використовується оптимальний дизайн, зручний для кожного учня, не залежно від його стану здоров’я», - розповідає Дмитро Щебетюк. 

При цьому він зазначив, що в плані доступності та інклюзії протягом останніх років в Україні справи пішли значно вперед. 

Читайте також: Більше доступних закладів, але тротуари розвалюються, - Дмитро Щебетюк про зміни у Чернівцях