Давайте спробуємо розібратися, які “радянські” якості виглядають в сучасному світі недоречно і дико.
1. Усе найкраще – на потім
Потрібно пити з чашки, яка тріснула, поки нова стоїть в серванті, чекаючи кращих часів.
Новий одяг і взуття повинні “відлежатися” перш, ніж їх почнуть носити, та й старий ще не до кінця порвався.
Взагалі все чисте, нове і яскраве – це не на кожен день, а для для кращого життя, яке так ніколи і не наступає.
В будень у таких людей не може бути місця ошатному вбранню, гарному посуду, а іноді і смачній їжі без приводу. Усе найкраще – на потім, для гостей і на свято, адже в житті місця для свята бути не може. Зате “наші діти будуть жити при комунізмі”.
2. “Що не прибите, те моє”
Сергій Довлатов написав якось:
“Я знав одного тонкого, благородного, освіченого чоловіка, який забрав з підприємства відро цементного розчину. В дорозі розчин, звісно, затвердів. Викрадач викинув кам’яну брилу неподалік від свого будинку.
Інший мій приятель зламав агітпункт. Виніс виборчу урну. Притягнув її додому і заспокоївся”.
Звичка привласнювати будь-які речі, що не охороняються, незалежно від того, знадобляться вони в майбутньому чи ні, є однією з типових рис для носія “совкової” психології.
Зізнайтеся, як часто у вашій сім’ї звучала фраза: “А це не купуйте – тато з заводу принесе”?
Скільки людей калякали перші в своєму в житті малюнки на перфорованому папері, дбайливо винесеному дідусем?
Але якщо в епоху дефіциту “несуни” зі своїми звичками виглядали зворушливо, а то і зовсім гордо – як годувальники і добувачі, то сьогодні, нишком цуплячи майно роботодавця, ви зарекомендуєте себе жлобом і скупердяєм.
3. Нічого не викидати
Ще одна звичка ріднить “совка” з гоголівським Плюшкіним – ніколи нічого не викидати. Речей шкода, вони роками накопичуються, створюючи безцінний культурний шар і перетворюючи квартиру в печеру Аладдіна, якби той жив на смітнику.
“А раптом ми щось викинемо, а завтра воно стане в нагоді?” – ця думка не дає спокою людям, які пережили не одну економічну кризу.
І правда, одною лижею можна розпалити багаття, а через шматок засвіченої фотоплівки помилуватися на сонячне затемнення.
У деяких випадках мова йде про справжній психічний розлад, але частіше – це звичка, вироблена в роки дефіциту, яка сьогодні має жалюгідний вигляд.
4. Звичка все доїдати
Всі ми пам’ятаємо з дитинства, що гратися з їжею – погано, з хлібом то й взагалі грішно, а про те, щоб викидати продукти не може бути й мови.
Якщо борщ небезпечно близький до прокисання, його згодують татові й дідусю як найміцнішим і невибагливим членам сім’ї. Головне – ні в якому разі не виливати.
Виходить, що краще піддатися ризику отруєння зіпсованою їжею, ніж викинути її.
5. “А що люди скажуть?”
Шкідлива звичка приймати рішення, озираючись на інших і боятися їх засудження, на жаль, часто прищеплюється нам з дитинства.
“Як ти себе поводиш? Що люди скажуть? Бачиш, як та тітка на тебе дивиться? “- вселяють нам батьки.
Здавалося б, нічого особливого, але потім ми несвідомо все життя озираємося на абстрактних дядь і тьоть і боїмося, що вони подумають про нас погано.
Жити не озираючись на соціум, мабуть, не вийде, але якщо ви відмовляєтеся від бажаного лише через страх осуду і нерозуміння оточуючих, вам терміново пора переглянути пріоритети.
6. Невміння приймати компліменти
Стосується це в основному жінок.
Чи помічали коли-небудь, що у відповідь на компліменти про зовнішній вигляд, хороші парфуми та ін., більшість жінок чомусь починає виправдовуватися і навіть прибіднятися?
– У вас чудовий вигляд, Мариночко.
– Та годі! Я не виспалася, та й светр на мені старий.
Впізнаєте себе, колег, подруг?
Краще вчитися гідно і з вдячністю приймати компліменти, а не відмахуватися від них, червоніючи і соромлячись.
