Євгенія Лопата
- Розкажіть, наскільки складно було організувати фестиваль онлайн?
- Ми до останнього сподівалися, що нам вдасться уникнути переходу в дигітальний світ і все-таки провести фестиваль в офлайні. Але розвиток подій був такий бурхливий в останні дні серпня, що ми вирішили все-таки уникнути можливих ризиків, які нам уже виднілися на нашому небокраї, і прийняли рішення про перехід в онлайн.
Реакція зовні на цей перехід була дуже різною. Були ті, хто підтримували онлайн і раділи, що можуть подивитися подію в Інтернеті, оскільки самі через якісь обставини не могли приїхати до Чернівців. Були скептично налаштовані до того, чи можна взагалі культурні події проводити в онлайн-форматі. Були й ті, хто казав, що нам варто було ризикнути і провести все-таки фестиваль офлайн, всупереч «червоній» зоні. Бо, направду, якщо подивитися на ситуацію в місті, карантинні обмеження «червоної» зони радше працюють де-юре і стосуються громадського транспорту і закладів освіти, а де-факто - це відчинені ресторани, повні купи людей і так далі.
Ми орієнтувалися у першу чергу на здоров’я і життя наших глядачів і учасників. Цей пріоритет, власне, нас вивів на дегітальний формат. Як показав результат, на якість фестивалю це не вплинуло. Більше того: кількість переглядів фестивальних подій в десятки разів більші, ніж була би жива аудиторія фестивалю. До прикладу, якщо на поетичні читання закордонних авторів проходить в середньому 100 людей, то в ютубі - це півтори тисячі переглядів. Коли порівнюєш цифри, стає очевидним, що онлайн формат має переваги. Звичайно, технічно це було непросто. Але ми впоралися.
- Скільки переглядів загалом зібрав фестиваль?
- Понад 80 тисяч переглядів – це загальна цифра. Але перевага Youtubе і Facebook у тому, що ці перегляди з кожним днем ростуть. Перевагою Meridian Czernowitz є ще те, що події відбувалися не лише українською мовою, а й німецькою, тому поширюються ще й в німецькомовному світі.
Цього року ми працювали здебільшого не так над подією загалом, як над самим контентом. І контент вийшов дуже якісний. На Meridian були презентовані книжки-прем`єри Андрія Любки, Тані Малярчук, Леся Ільченка, Броніслава Тутельмана, Юрія Іздрика, Юрія Андруховича. Іноземна поезія також цікава, бо її насправді ніде в українському перегляді в такому форматі не побачиш.
Дуже класним форматом була екскурсія Чернівцями, яку ми провели теж двома мовами.
Це було моєю ціллю, як куратора, створити просто конкурентноспроможний матеріал, який би хотілося дивитися.
- Розкажіть, скільки авторів взяли участь у фестивалі і з яких країн світу?
- На фестивалі було близько 30 авторів, усі закордонні учасники брали участь онлайн. Це двоє поетес з Ізраїлю Талні Цен і Ялні Глоберман, один автор з Австрії – Ріхард Валл, двоє зі Швейцарії - Ролів Герман та Інгрід Фіхтнер та чотири поети і поетеси з Німеччини – Матіас Бутт, Нора Босон, Хульріке Альмудзандіг та Наді Кюхенмайстер.
З України у нас було також багато учасників: Сергій Жадан, Юрій Андрухович, Юрій Іздрик, Олесь Ільченко, Андрій Любка, Софія Андрухович, Броніслав Тутельман. До публічного обговорення-дискусії був ще запрошений Святослав Вакарчук.
- А як відбулися автограф-сесії? Чи багато людей прийшли зустрітися з відомими письменниками?
- Було по-різному: були автори на яких сходилися більше людей, були автори на яких сходилися менше людей, але люди були. І мені дуже імпонувало те, що люди були дуже обережні під час автограф-сесій. Мені не доводилося просити тримати дистанцію чи вдягати маску. Тобто люди дуже свідомо до цього підійшли. Усе гарно відбулося: спілкувалися, фотографувалися – все як у класичних традиціях автограф-сесії.
- Чи не лякала тих учасників, які приїхали, наша «червона» зона карантину?
- Мені здається, дуже символічною була реакція Юрія Іздрика. На початку своїх читань він вітав глядачів і сказав: «Сьогодні я буду виступати із «червоної» зони. Я прийшов зі своєю маскою» - і одягнув протигаз. Це було смішно. Але для письменників, всі ці карантинні обмеження - це один із таких чинників депресії, тому що ми звикли до того, що ми спілкуємося, виступаємо, маємо живий контакт. А говорити просто до монітору, один до себе – це невелике задоволення. Але всі погодилися приїхати, всупереч тому, що це «червона» зона. Загалом, приємно залишати традицію зустрічатися, бачитися.
- У скільки обійшовся фестиваль і, власне, хто фінансово допомогав?
- Загальна вартість фестивалю завжди коливається в межах 80-100 тисяч євро. В принципі, із форматом онлайн витрати наші в розмірі суттєво не змінилися. Випали дорожні і готельні витрати, але додалося багато витрат пов’язаних саме з технічним забезпеченням і з роботою над монтажем.
Головним спонсором фестивалю було Міністерство закордонних справ Німеччини. Власне, ми реалізовуємо проект присвячений Паулю Целану три роки, це був останній проєкт. Довелося дещо зменшити гонорари команди, але ми всі дуже свідомо поставилися до цього.
- А місто, область долучилися?
- Ні місто, ні область не долучилися. Стосовно міста - був конструктивний діалог. Ми готували кошторис, рахунки, але на якомусь етапі було прийняте рішення, що управління культури міської ради не може підтримати фестиваль через відсутність у бюджеті коштів. Дірка в міському бюджеті пов’язана з кризою, тож видатки на культуру не входять у зону пріоритетів. Я до цього з розумінням ставлюся.
- Історія фестивалю вже має 11 років. Які найвагоміші зміни відбулися за цей час?
- Якщо в ретроспективі останнього тижня, то, мабуть, освоєння Інтернет-простору і перехід в онлайн-формат. Це було найбільшим ноу-хау останніх 11 років.
Особливість фестивалю в тому, що він вкорінився, знайшов оптимальний формат. Нас іноді звинувачують, що кожного року відбувається одне і те саме: ті самі локації, учасники. Я на це відповідаю: у фестивалю є концепція. У мене є один із улюблених фестивалів, який відбувається кожного року у Швейцарії у місті Лойкербад. Там є кілька готелів, розташованих у горах, з басейнами. І от раз на рік швейцарські, іноземні письменники та аудиторія приїжджають у це місто, виступають в готелях, плавають в басейнах, їдять. Фестиваль так відбувається з року в рік - 30 років поспіль. І цей формат не змінюється. Бо є атмосфера, є аудиторія.
Фішка Meridian Czernowitz в тому, що ми ходимо тими самими культурними, історичними локаціями. Кожного року на фестиваль приїжджають нові туристи. Навіть на цьогорічний фестиваль, який відбувався в онлайні, приїхало дуже багато людей з інших міст, які підходили до нас і шкодували, що це не живий формат.
За 11 років ми сформувалися як команда і стали більш впізнаваним в Європі. Тепер, коли ми приїжджаємо на фестивалі, я просто кажу Meridian Czernowitz - і все «вмикається». Мені не треба пояснювати, що я з Чернівців, ми зробили літературний фестиваль, він поетичний, тому що Чернівці - це таємна поетична столиця Європи минулого століття. Всі вже це знають.
- Чи вже думали, яким буде наступний фестиваль Меридіан Черновіц?
- Наступного року фестиваль мав би бути присвячений Розі Ауслендер, 120-річчю від Дня її народження. Звичайно, будуть нові книжки, будуть поети з цільових країн.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
