Наталія Гопко
- Вітаю вас із отриманням звання Заслуженої лікарки України. Чим для вас є ця нагорода?
- Найперше, я вважаю, це визнання науки епідеміології. Раніше це була мало престижна спеціальність. І те, що цього разу нагороджують лікарів-епідеміологів означає, що ця спеціальність потрібна, необхідна.
Для себе розумію, що роботи попереду дуже багато. Я намагатимусь відповідати цьому високому званню.
- Зараз ми спостерігаємо другу хвилю коронавірусу в Чернівецькій області. Чи були готові до цього?
- Зараз ми маємо сплеск – це факт. І цей сплеск, звичайно, пов`язаний з тим, що люди почали тісніше спілкуватися, були в середовищі, де знаходилися люди з CОVID-19 і це призвело до більш активного поширення вірусу, ніж у квітні-травні. Основна причина, яка відмічається за результатами епідеміологічних розслідувань: перебування великої кількості осіб (зазвичай понад 100) одночасно в тому чи іншому закладі тривалий час. Зазвичай це були якісь святкові заходи. Перший такий сплеск був зафіксований у Кіцманському районі, далі – в Заставнівському районі, зараз – у Чернівцях.
Готуючись до сплеску ми відчутно покращили спроможності вірусологічної лабораторії, мали велику кулькість допомог і від ВООЗ, і за кошти, які ми додатково отримали від МОЗ. Ми маємо на сьогодні 3 ампліфікатори, очікується ще один. Також маємо 5 робочих місць у вигляді боксів біобезпеки. Ми отримали допомогу і самі придбали автоматичну станцію для виділення РНК-збудника. Усе це дає більш потужні можливості для проведення досліджень. При цьому ми маємо невеликий колектив вірусологічної лабораторії, які безпосередньо здійснюють діагностику.
- Обласний лабораторний центр почав робити більше тестів, ніж робив навесні. Можливо саме це зараз спричинило зростання кількості нових випадків?
- Ні, не це спричинило. Хоча кількість тестувань дійсно зросла. Але пригадаємо червень-липень, коли кількість досліджуваних зразків сягала близько 300 щодня. Тобто це все одно були показники досліджень, які відповідали індикатору, за яким оцінюється ця робота. І завжди у нас обсяги були вищі, ніж 24 на 100 тисяч населення.
Якщо проаналізувати, які саме зразки ми досліджуємо, то це зразки, які надходять від закладів охорони здоров`я. Принципи і підходи до зразків були завжди однакові: це люди з підозрою на коронавірус і контактні особи. Так само це відбувається і сьогодні. Тобто однозначно ми залежимо від кількості підозр за одиницю часу. Зросла кількість підозр - відповідно, зросла і кількість зразків, які поступають.
Несуттєво на загальну кількість зразків, можливо, вплинуло ще й те, що впродовж місяця ми розпочали обстежувати осіб, які повертаються з-за меж країни і мають бажання достроково припинити самоізоляцію. Або ж ті, які виїжджають з України і на вимогу країни, до якої в`їжджають, проходять таке обстеження.
- Порівняно з тим, як було навесні: чи легше люди переносять хворобу?
- Ні, на жаль, не можу сказати, що легше. Хоча були такі припущення науковців, що в літній період захворювання буде протікати легше. Але ми і влітку, і навесні фіксували пропорційно однакову кількість людей з усіх захворілих, в яких захворювання проявляється у середній та важкій формі.
- Наталя Василівно, якщо порівнювати епідемію «свинячого» грипу і коронавірусу – чим вони відрізняються?
- Перш за все, при грипі АН1N1 не відмічалося такої заразності збудника. Рідко хворі інфікували найближчих членів родини, тобто захворювання поширювалося набагато повільніше.
Зараз ми маємо справу з вірусом, який має здатність передаватися від людини до людини за умови тісного контакту, поширюватись швидко.
Під час епідемії «свинячого» грипу ми не вели мову про сотні обстежень в день, зараз - говоримо про тисячі.
І, звісно, різниця в тривалості. Сезонність захворюваності на грип давала можливості на підготовчі періоди між сезонами. Сезон захворюваності на COVID-19 у нас триває і спад захворюваності був дуже несуттєвим.
Читайте ще: Глава МОЗ заявив, що скасування карантину призведе до катастрофи
- Знаю, що на Буковині були випадки, коли у людей повторно виявляли коронавірус. Як це можна пояснити?
- Справді, таких випадків було зафіксовано близько 10-ти. Ми кожного разу дуже прискіпливо оцінювали цю інформацію, оскільки захворювання достатньою мірою не вивчене достатньою мірою.
Коли фіксувалися перші такі випадки, то іноді виникало питання, чи людина одужала. Але пізніше ми мали випадки, коли через 2-3 місяці людина знову занедужала, мала клінічні ознаки, притаманні для COVID-19 і отримала позитивний ПЛР-тест.
Є питання до імунітету. Я думаю, що більш суттєві висновки ми зможемо зробити по завершенню цієї історії.
- Чи може після хвороби взагалі не виробитися імунітет до ковіду?
- Це означає одне: не варто втрачати пильності навіть після перенесеного захворювання.
- Можливо, правильним шляхом пішла Швеція, де не впроваджували жорсткий карантин? Чи для нас ця модель не підходить?
- Стосовно правильності тієї чи іншої такти країн остаточні висновки можна буде зробити по завершенню пандемії. Ми ще на цьому шляху, є прогнози, але немає впевненості стосовно перебігу епідемічного процесу восени. Але в тій же Швеції були запроваджені карантинні заходи, які полягали в обмеженні кількості учасників тих чи інших заходів, введенні правил, яких там дотримувалися.
Наша проблема – втрата відчуття обачності. Це нашкодило найбільше. Ми втомилися жити в умовах карантину. Навіть в умовах адаптивного карантину люди взагалі забули, що він є. Насправді все можна було зводити до дистанціювання, носіння маски та миття рук. Бо подальший перебіг епідпроцесу залежить від кожного з нас. Чиясь обачність може бути знівельована чиєюсь необачністю. При чому жертвами необачності стають найближчі люди.
- Восени, окрім коронавірусу, загострюються різні респіраторні захворювання, а також грип. Як готуєтеся до цих викликів?
- Окрім вже відомих рекомендацій, радимо людям вакцинуватися від грипу. Зараз закінчуємо напрацьовувати активний план заходів, оскільки ми свідомі того, який складний чекає нас епідсезон.
- Наталю Василівно, а як ви захищаєте себе і рідних від коронавірусу? Можливо, маєте якісь власні секрети?
- То не сімейний секрет. Ділюся з усіма тим, що виконую сама. Маска, миття рук, дистанція. До речі, дистанціювання – це найважче, бо дуже хочеться обійняти дітей, онуків. Але я свідома того, що ризики є і їх треба уникати. Ми багато чого не можемо змінити, але ми можемо мінімізувати ризики.
Вам буде цікаво: Думка дня: Наталія Гопко про те, чому Чернівці потрапили до червоної зони
Отримуйте новини в Telegram
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
