Мій лікар: Обрала терапію, щоб попереджати хвороби

А ви вже обрали свого лікаря? Чи, можливо усе ще вагаєтеся: з ким краще підписати декларацію? Інформаційне агентство АСС пропонує спецтему «Мій лікар». Ми познайомимо вас з терапевтами, педіатрами та сімейними лікарями Чернівецької області, розповімо, як вони обрали свою професію та хто для кожного з них ми – пацієнти. Якщо ви вважаєте, що обраний вами лікар теж вартий публікації на нашому сайті, пишіть нам про це!

Відкриваємо спецтему «Мій лікар» розповіддю про лікаря-терапевта НКП «Міська поліклініка №2» м. Чернівці Ольгу ГУСКУ.

«Лікар не може не «горіти» своєю роботою»

- Моя бабуся все життя пропрацювала медсестрою в будинку дитини. Я бувала у неї на роботі і дуже любила спостерігати, як вона опікується хворими дітками, як вигадує цікаву історію, аби відволікти малюка і швидко зробити ін’єкцію, як виконує щеплення і доглядає за хворими. Їй було важко, але бабуся ніколи не нарікала на професію. Власне, цьому я навчилася в неї: не скаржитися, а шукати вихід з будь-якої складної ситуації, - розповідає Ольга Гуска. - Ще в школі твердо вирішила, що стану лікарем. Перейшла на навчання до Чернівецького ліцею №3 медичного профілю. І коли вперше одягнула білий халат, то вже не мала жодних сумнівів щодо правильності свого вибору.

Далі було навчання у Чернівецькому державному медичному університеті. Цей період свого життя я назвала б загартуванням характеру. Хоча ані патологоанатомічне бюро, ані операційна мене ніколи не лякали. Дивно було переживати інше: більшість людей не замислюються про плинність життя, а студенти-медики в юному віці на власні очі бачать, як хворі потерпають від невиліковних хвороб і помирають.

Спочатку лікарю-новачку важко було дати собі раду за таких обставин. Старші колеги радили не прив’язуватися до пацієнтів емоційно. Відверто кажучи, досі це не завжди вдається. Хоча знаю: за співчуття доводиться розплачуватися професійним вигоранням. Проте лікар не може не «горіти» своєю роботою.

Читайте ще: Гроші йдуть за пацієнтом: які медпослуги будуть безкоштовними

Бойове хрещення – епідемія грипу

- Я прийшла на роботу у 2009 році — саме під час спалаху епідемії грипу. Під кабінетом шикувалися величезні черги хворих, викликів було стільки, що ледь устигала потрапити до всіх. А практичного досвіду — обмаль. Звісно, боялася припуститися помилки. Та на роздуми часу теж не було, - продовжує лікар. - Якщо сумнівалася в дозуванні того чи іншого препарату, діставала із шухляди довідник і перевіряла саму себе. Ніколи не забуду, як один пацієнт уже доволі поважного віку, побачивши це, сказав: «Дякую вам, що звертаєтеся до книг! Дякую, що не соромитеся цього робити!». 

На щастя, під час епідемії грипу на моїй дільниці не було жодного смертельного випадку. Та все одно це стало справжнім бойовим хрещенням.

Вам буде цікаво: Дієва медична реформа: бачення чернівецьких медиків

Наш обов`язок - профілактика

- Сучасному лікарю первинки доводиться опанувати всі медичні спеціалізації: хірургію, урологію, дерматологію, онкологію тощо. Наш головний обов’язок - профілактика та своєчасне виявлення захворювання. Ми встановлюємо діагноз, надаємо допомогу, а в разі потреби направляємо пацієнта до вузькопрофільного спеціаліста, - каже Ольга Гуска. – Під час підписання декларацій, зіткнулася з такою проблемою: люди не поспішають обирати лікаря. Ми всілякими методами інформуємо їх, але часто у відповідь чуємо: «А чого поспішати?», «А хіба ви до нас не прийдете, якщо захворіємо?». Причиною такої ситуації є низька відповідальність населення загалом за своє здоров’я, недостатня медична культура.

Загалом, запропонована Міністерством охорони здоров’я схема працює. Ми збільшили години прийому до 5 годин на день. А кількість викликів додому нині значно зменшилася. Звісно, трапляються й винятки. Зокрема, знаю всіх своїх хронічних пацієнтів — онкохворих, із тяжкими серцево-судинними захворюваннями, людей похилого віку, до яких завжди йду на виклик. Попри те, що доплату за це з нас зняли. Просто не можу інакше.

Сподіваюся, що в нашій державі стане популярною (і це залежить від нас!) профілактика найпоширеніших неінфекційних та інфекційних захворювань, - додає лікар. – Таким чином, ми працюватимемо на випередження хвороб, а це - своєрідна очікувана винагорода за мою роботу. Саме та, заради якої я вступала до медичного вишу і працюю терапевтом.

Ольга КАМСЬКА, ІА АСС