.w695.jpg)
Про це йшлося в програмі Надійний Тил, що на Радіо 10, пише Медіа агентство АСС.
Волонтерити Олександр почав ще задовго до війни в Україні — займався футболом з особливими дітками.
«Повномасштабна для мене почалася зі дзвінка колеги: «Ну все почалось». Два дні ми патрулювали в Чернівцях, а вже 27 лютого були у київському Азові. Два з половиною місяці провели там, потім мене вкотре підвела травмована у спорті спина, яка ніби сказала: «Ти будеш кориснішим у іншому місці».
Коли ми ще були у Києві, постійно потребували авто. Для оперативного реагування у нас були «Богдани» - учнівськими автобусами нас вивозили на позиції, але це машини на один раз. Спочатку мій кум передав з Чернівців авто, потім ще один товариш з Відня, тоді ще проблем з пошуками авто не було. Коли в Києві все затихло і я був змушений повернутися в Чернівці на роботу – ці ж машини поїхали за мною. Ми їх віддали азовцям, потім в тероборону. А далі пішли запити від військових, так все закрутилось», - пригадує волонтер.
В автомобілях зовсім не розбирався, зізнається Олександр, втім за півтора року прокачав свої навички.
Крім авто волонтери передавали воїнам дрони, прилади нічого бачення, були випадки - зброю.
Наші новини є у Facebook
«158-ма машина якраз сьогодні приїхала. Це автівки від звичайних легкових в штаб, щоб пересуватися, до повнопривідних: буси, автобуси, пікапи, причепи, квадроцикли. Зараз тягнемо катер з Італії для наших хлопців на південь. Бувають різні моменти. Буває, що хлопець, на жаль, загинув, а авто на ньому. Рідні просять віддати, щоб працювало далі. Є авто-старожили, які працюють досі, а буває, що пів годинки і машини нема», - розповів Олександр.
Тих, хто займається пошуком та пригоном автомобілів з-за кордону, жартома називають «люди-мурахи». Це ті, хто має змогу виїхати за кордон або там проживають, розповідає волонтер:
«Вони шукають авто по всьому світу. Норвегія, Ісландія, Великобританія... Звідки ми тільки не привозили. Є безліч історій, коли не доїхало, не те купили, продавці непорядні. Але якщо їду в відрядження – то без машини не вертаюся. Нещодавно, мені просто подарували авто. Хлопець, який останнім часом жив у Талліні, а тепер воює в ЗСУ, сказав мені: «Якщо будеш у Талліні – забери мою машину». А його товариші пообіцяли підготувати мені ще 3-4 машини».
Олександр Білоус каже: останнім часом збори коштів на купівлю нових авто даються важко, люди втомлюються, виснажуються в тому числі і економічно. Непоодинокі випадки, коли військові самі відкладають певну суму і просять придбати їм авто.
Та є у волонтера спільнота людей, які завжди допомагають фінансово, втім залишаються в тіні:
«Це одні й ті самі у будь-яких сферах. До війни вони підтримували культуру, під час війни вони більше займаються підтримкою військових. Вони соромляться, не розповідають про себе. Це мої друзі, колеги, величезне ком’юніті. Це клуб підприємців – просто наші чернівецькі люди, які підтримують».
Завтра, 15 вересня, у Чернівцях розпочнеться симпозіум асоціації імплантологів України. Під цей симпозіум запустили проєкт – переїзний автобус, який надаватиме стоматологічні послуги військовим.
«Ми привезли з Румунії автобус за 7 тисяч євро, а тепер його переобладнаємо. Стоматологічне обладнання профінансують учасники симпозіуму. Потрібен приблизно місяць, аби це все зробити. Такий автобус поїде по сходу, думаю, до наших чернівецьких в першу чергу», - анонсує Олександр.
Публікація підготовлена за фінансової підтримки Німецького фонду Маршалла Сполучених Штатів Америки. Її зміст є виключною відповідальністю автора і не обов'язково відображає позицію Німецького фонду Маршалла
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
