Всесвітня організація охорони здоров’я заявила, що в наші дні на планеті існують більше 450 мільйонів людей, які страждають психічними захворюваннями. А в західних країнах кожна сьома людина є або параноїком / шизофреніком, або схильна до депресій і алкоголізму.
Як розповіла Інформаційному агентству АСС Любов Любіна, кандидат психологічних наук, старший викладач кафедри психології та філософії, психолог-консультант медико-психологічного центру БДМУ, основними ознаками психічного здоров’я особистості традиційно вважають здатність любити та здатність працювати. Принаймні, так вважав засновник психоаналізу – Зігмунд Фройд. Відома психоаналітик Ненсі Мак-Вільямс додала ще одну важливу характеристику здоров’я особистості – здатність грати!
Для того, щоб людина могла любити, працювати, грати та отримувати задоволення від цих справ, вона повинна володіти наступними 16 основними ознаками психічного та емоційного здоров’я:
1. Здатність любити іншого таким, який він є. Це стосується як батьківської любові до дітей, так і партнерських стосунків.
2. Здатність працювати. Це здатність створювати та творити те, що має цінність для людини, сім’ї та суспільства. Йдеться про здатність знайти і вибрати справу, якій людина присвячує себе, отримувати задоволення від виконання цієї роботи.
3. Здатність грати. Це здатність дорослих людей «грати» словами, символами. Гра дозволяє переходити від «відсторонено-спостерігаючої» позиції свого життя в «активну» – бути творцем своєї діяльності. Тому дорослим потрібно більше співати, танцювати, займатись спортом, використовувати гумор, а не спостерігати за тим, як це роблять інші!
4. Здатність до безпечних стосунків. Це здатність будувати і підтримувати здорові, стабільні, безпечні та довготривалі відносини з близькими людьми (більш ніж 5 років).
5. Здатність до автономії. Здатність «прислухатись» до своїх потреб та бажань, спиратись на почуття власної сили та незалежності.
6. «Постійність себе та об’єкта», ідентичність, інтегрованість. Здатність переживати різноманітні стани та почуття одночасно, наприклад, амбівалентні почуття до однієї людини, одночасно гнів та любов, роздратування та ніжність. Це здатність відчувати конфлікт і при цьому «не руйнуватись» і «не розщеплюватись».
7. Здатність відновлюватись після стресу. Це здатність долати стрес адекватними екологічними способами. Якщо у людини достатньо сили «Его», то вона у складних ситуаціях життя не використовує ригідні форми захисту: захворювання, регрес до безпорадності, як механізм захисту на всі випадки життя, а можливість адаптовуватись до нової ситуації та «виходити» з неї з найменшими «втратами».
8. Реалістична та надійна самооцінка. Така людина здатна помічати свої недоліки, але в цілому ставиться до себе добре.
9. Система ціннісних орієнтацій (цінності, моральний центр особистості). Це здатність розуміти моральні та етичні норми, їх зміст, при цьому бути гнучким у їх дотриманні, без «морального безумства» або антисоціальної поведінки.
10. Здатність витримувати емоції (відчувати весь спектр емоцій: зацікавленість, задоволення, сором, страх, пригніченість, зневагу, відразу та ін.). Це вміння залишатись і бути зі своїми емоціями, переживати їх, при цьому не діяти під їх впливом.
11. Здатність до усвідомлення. Здатність розрізняти себе та іншого, здатність побачити те, що відбувається ніби «збоку». Люди, які володіють рефлексією здатні визначати, що саме є їх проблемою, й відповідно максимально вигідно для себе вирішити її.
12. Почуття відокремлення (ментальності). Здатність усвідомлювати те, що ти це ти, а інший це інший. «Інші» – це зовсім окремі особистості, зі своїми власними особливостями, особистісною та психологічною структурою. Це дозволяє людині розуміти, що мотиви іншої людини можуть відрізнятись від тих, які вона їм приписує, що дії іншого не обов’язково пов’язані з нею.
13. Гнучкість у використанні психологічних механізмів захисту у відповідності до обставин. Відхилення у розвитку цієї здатності помітні тоді, коли людина у всіх випадках життя та у різних ситуаціях використовує лише один тип захисту, наприклад, у стресових ситуаціях чи виникненні труднощів – несвідомо «впадає у хворобу».
14. Баланс між спрямованістю на себе й спрямованістю на інших, на соціум. Це здатність утримувати баланс між тим, що я роблю для себе, й тим, що я роблю для інших. Це можливість бути собою й піклуватись про власні інтереси, враховуючи при цьому інтереси іншої людини, з якою є стосунки.
15. Почуття вітальності. Здатність бути та відчувати себе живим. Здатність до ентузіазму, до продукування смислів.
16. Здатність до прийняття того, що ми не здатні змінити. Це здатність щиро та чесно сумувати, відчувати біль, скорботу у зв’язку із тим, що неможливо змінити, продовжуючи жити. Прийняття своєї обмеженості й оплакування того, чого людина хотіла би мати, але за певних обставин не може мати.
