Чернівці запам'ятали Михайла Булгакова як лікаря

Чернівці для світу «запалили» багато «зірок» в літературі, музиці, науці. Видатні й легендарні сьогодні постаті зайняли свої гідні місця на світовому Олімпі визнання і шани.

Та багато «зірок» свого часу приїхали до Чернівців, щоб «запалити» цей край своєю творчістю, роботою, натхненням. Вони – світочі науки і культури, вони – творці світу, в якому ми живемо сьогодні.

Михайло Булгаков

Письменник, драматург, лікар

От саме як лікаря Чернівці й запам’ятали молодого Булгакова.

Під час Першої світової війни його було направлено до прифронтового міста, аби рятувати життя російських солдат, яких ранило австрійськими снарядами.

До того часу, як Булгаков став писати свої найвідоміші романи, він працював лікарем. Це була його освіта, його робота. Писання творів стояло на віддалі його зайнятості. Михайло Булгаков, випускник медичного факультету Київського університету імені Володимира Великого, у своєму житті практикував і як хірург, і як військовий лікар, і як сільський лікар, і навіть як венеролог.

Народився Михайло Булгаков 3 травня 1891 року в Києві. У столиці України він отримав шкільну й університетську освіту. Життєвої ж науки студіював по різних закутках російської імперії.

Коли в світі вирувала Перша світова війна молодого лікаря, ще студента, вже задіювали до серйозних операцій у прифронтових шпиталях. Один з таких розміщувався у 1916 році в Чернівцях.

Читати ще: Видатний дослідник Сахари жив і працював у Чернівцях.

Тоді саме розпочався «Брусиловський прорив». І давався цей «прорив» російським військам втратно. Багато солдат гинули, ще більше отримували поранення. Понівечених війною людей звозили до Чернівецького госпіталю. Сюди прибув у червні 1916 року й 25-літній Булгаков.

Операції, перевʼязки, ампутування вдень і вночі. Поряд із майбутнім письменником в охоплених війною Чернівцях працювала і його перша дружина, Тетяна Лаппа. Вона була санітаркою Червоного Хреста. Із залізничного вокзалу її забрав Михайло й повіз через місто до госпіталю. Там вони і мешкали, і працювали. Майже без відпочинку, без часу на себе.

Тетяна часто асистувала Михайлові під час операцій. Найбільше її дратував скрегіт пилки, якою чоловік ампутував кінцівки пораненим. Спершу вона навіть свідомість втрачала, однак згодом призвичаїлася до бачених жахіть.

Пізніше сам Булгаков теж із докором згадував воєнний період. Що через постійну зайнятість не міг приділяти належної уваги його коханій.

А про Чернівці він відгукувався досить приязно. За три місяці йому вдалося одного разу побувати з друзями на березі Прута і прогулятися Митрополичою Резиденцією. Багато часу на прогулянки він не мав. Про столицю Буковини він згадує у своїх «Записках юного лікаря».

У вересні 1916 року російська влада відкликала Михайла Булгакова з фронту. І відправила його лікувати людей в Смоленську губернію.

Лікарську практику Булгаков припинив у кінці 1919 року. Він не бажав більше брати участі в Громадянській війні, тому полишив медицину. І змінив скальпель на перо.

Михайло Булгаков друкувався в газетах, журналах, писав репортажі, ставив п’єси в театрах.

Однак через свою проімперську позицію, а колись він входив до числа «білогвардійців», постійно знаходився під пильним наглядом чекістів. Ті нерідко навідувалися до його помешкання з обшуками. Так, одного разу забрали машинописні екземпляри «Собачого серця», в якій Булгаков сатирично описав прихід пролетарів до влади, та його щоденники. Проте, що цікаво, жодного разу письменника не затримували й не арештовували.

У 1929 році більшовики все настирніше тиснули й навіть цькували Булгакова. За вказівкою «зверху» зі сцени були зняті п'єси «Багряний острів», «Біг», «Дні Турбіних» і «Зойкіна квартира». А коли Головне управління по контролю за репертуаром Комітету в справах мистецтв не рекомендувало до постановки «Життя пана де Мольєра», він вибухнув гнівним листом до керівництва Центрального виконкому СРСР.

І його почули. Михайлові зателефонував особисто тодішній секретар Центрального комітету ВКП(б) Йосиф Джугашвілі («Сталін»). Після того дзвінка справи почали налагоджуватися. Булгакова прийняли режисером-асистентом у Московський художній академічний театр. Потім він працював у «Большому театрі». До слова, аж до кінця життя письменник більше не знав нужди.

У 1939 році в Михайла Булгакова діагностували гіпертонічний нефросклероз. Цікаво, що від цієї хвороби помер його батько. Забрала вона й самого письменника. 10 березня 1940 року він помер у Москві. Похований на Новодівочому цвинтарі.

Надмогильну плиту третя дружина Булгакова, Олена, замовила зробити з величезної гранітної брили, яка була колись підніжжям хреста на могилі Миколи Гоголя, одного з найулюбленіших письменників Михайла.

Вони, Генії цього світу, колись приїхали до Чернівців, щоб працювати. І своєю працею вони підняли рівень освіти, науки й культури в місті до європейського й світового рівня. Вони заслуговують на знання й пошану.

Ілюстрації - wikipedia.org; inkyiv.com.ua; gr-czernowitz.livejournal.com; arzamas.academy