Цецинська фортеця - могутня і таємнича. Історична розвідка

Цецинська фортеця, мабуть, була і є найзагадковішою, найміфічнішою, найбільш жаданою для дослідження спорудою Чернівців.

Почнемо з кінця. А остаточний кінець фортеці настав 1959-го року. Залишки старовинних мурів поглинули потреби нинішньої цивілізації – потреби телерадіозвʼязку.

Перед зведенням залізного гіганта археологам вдалося покопирсатися в рештках середньовічної фортеці. Вони дослідили її приблизний вигляд, в уяві побачили високу вежу, з якої колись вівся дозір, уявили й масштаб камінниці, і рови, які відділяли її мури від непроханих гостей, і частокіл, який перекривав шлях завойовникам, і людей, які підіймалися широкою дорогою сюди… Але ковш екскаватора зупинив історичні фантазії та повернув дослідників до реалій. «Камінні стіни, які не піддаються століттям», як писав історик Раймунд Фрідріх Кайндль, піддалися силі машин і зникли з лиця цецинської землі.

Повернемось до початку, до примарного, але початку.

Тисячу років тому на горі Цецин існувало городище. Тут же була зведена дозірна застава, з якої сторожі пильнували спокій в низині Прута, де розкинулось укріплене місто – Ленківецьке городище. З високої гори (541 м над рівнем моря) обзір на всі довколишні землі був чудесним.

З каменю фортецю вибудували орієнтовно в серединці ХІІІ століття. Здогадатися про ймовірний час побудови камінниці допомогли жіночі прикраси, які в 1839 року рошинці Іван Більчук і Костакій Ленко знайшли на цецинських руїнах. Але тільки через півтори століття професор Сергій Пивоваров зміг їх уважно дослідити і завдяки їм окреслити приблизний час появи фортеці.

До слова, перша задокументована згадка про Цецин-град зʼявляється в грамоті про визнання молдовським господарем Стефаном зверхності польського короля, підписаній молдовськими послами 6 січня 1395 року. Тобто на 13 років швидше за згадку про Чернівці.

А першого офіційно відомого боярина, який володів цецинською фортифікацією, звали Хотько Цецинський. У 1404 році він брав участь у польсько-молдовських переговорах і разом з господарем Олександром Добрим склав присягу на вірність королю Польщі.

Почало Цецинське городище занепадати з середини ХV століття. Молдовський господар провів адміністративну реформу, якою фактично скасував Цецинську волость і вже з 1 квітня 1457 року центром тутешніх земель стали Чернівці. Про град на горі почали забувати, камʼяна фортеця почала розвалюватися. Та все ж руїни середньовічного укріплення ще півтисячі років стояли сторожею посеред букових лісів.

Як виглядала Цецинська фортеця можна уявити хіба що за результатами археологічних розкопок. Відомо, що центральна вежа мала 20 м діаметру, вона мала декілька поверхів і була пристосована для проживання. У стінах були вмонтовані круглі димарі, які могли постійно обігрівати вежу. Довкола вежі були рови, частоколи та вали.

Цецинське місто занепало і зникло. Та ж доля була приготована фортеці. Але за кожним кінцем слідує новий початок. Завдяки зникненню Цецин-града розвиток дістало підгірне містечко – Чернівці. А колись неприступна фортеця стала будівельним матеріалом для чернівчан. Колись у місті частенько говорили, що половина Чернівців збудована з цецинського замку.

Фото – зі сторінки Едварда Туркевича, Facebook; Wikipedia