Мій лікар: У 28 років виконує найсучасніші операції і постійно вчиться новому

Інформаійне агентство АСС пропонує внести корективи у спецтему «Мій лікар». Сьогодні ми розповідаємо не про терапевта чи сімейного лікаря, а про гінеколога.

Якщо ви вважаєте, що той чи інший лікар теж вартий публікації на нашому сайті, пишіть нам про це!

Став студентом БДМУ у… 15 років

- Я – лікар у третьому поколінні. У мене дідусь - хірург, батько – хірург, мама – акушер-гінеколог. Коли в 6 років мене запитували, ким хочу стати, коли виросту, відповідь була однозначною: «Лікарем». При чому це бажання було настільки великим, що вирішив не витрачати час на навчання у 10 та 11 класі, а закінчив екстерном школу у Центрі освіти молоді. Таким чином, вступив до Буковинського державного медичного університету 15-річним хлопцем. Навіть паспорту ще не мав – подавав документи зі свідоцтвом про народження. Таким чином, у 22 роки я закінчив університет, а у 25 – Інтернатуру, - розповів Інформаційному агентству АСС Анатолій Андрієць.   

На третьому році навчання у БДМУ Анатолій визначився, що хоче стати гінекологом. Після закінчення Інтернатури за розподілом потрапив на роботу до Глибоцької центральної районної лікарні.

- Це була свого роду «школа молодого бійця». Я був черговим лікарем: заступав на зміну в суботу вранці, а завершував у неділю вранці. Тобто на чергуванні залишався один. Так вчишся самостійно діяти, - каже лікар. - Часто треба було швидко і самостійно приймати рішення. У такому режимі я працював три роки і дуже вдячний за такий досвід.

Читайте ще: Мій лікар: Педіатр, який співає у Голосі країни, розповів про особливості своєї професії

«Щоби бути сучасним лікарем, потрібно постійно вчитися»

- Тому, що ніколи не можна зупинятися на досягнутому, мене навчив мій наставник - президент Української асоціації репродуктивної медицини, академік Української академії наук, член Європейської асоціації гінекологів та акушерів, Європейської асоціації репродукції людини і ембріології, Нью-Йоркської академії, Української всесвітньої лікарського товариства, професор Олександр Юзько. Я мав щастя вчитися саме у нього, а нині – працюю з ним. Професор усе життя вчиться, переймає досвід інших лікарів, впроваджує його в своїй клініці і ніколи не зупиняється на досягнутому.  Мене, як молодого лікаря, це неймовірно стимулює! – зізнається Анатолій Андрієць. - Іще проходячи Інтернатуру, я почав їздити на стажування з лапароскопії. Кожних 2-3 місяці проходив навчання або у Києві, або за кордоном. Звісно, все це – за власні, немалі, кошти. Проте розумію: аби іти в ногу з часом, розвиватися, працювати і бути затребуваним лікарем, я повинен вкладати у себе. Фактично, це капіталовкладення на все життя. Зараз мені – 28 років, і я роблю ті об`єми операцій, які мало хто з моїх ровесників виконує.   

Соцмережі – це вимога часу

Окрім того, що Анатолій Андрієць постійно навчається і оперує, він встигає вести власний відеоблог у соцмережах.  

- Сучасна медицина і її реформування спонукають нас, лікарів, не тільки лікувати, а й якісно рекламувати  свої вміння. Лікарі, які хочуть робити кар’єру і розвиватися професійно, мимохіть стають публічними. І це — вимога часу. Прикладом у цьому плані для мене є Едгар Камінський — відомий пластичний хірург. Він часто веде прямі трансляції операцій, а пацієнти записуються до нього на консультацію за 5-6 місяців, - розповідає молодий лікар. - Якось до мене на прийом записалася 35-річна пацієнтка з Запоріжжя. Вона в Інстаграмі подивилася кілька моїх відео, перечитала коментарі і приїхала на консультацію. Через те, що в жінки було кілька міом, їй рекомендували видаляти матку. Ми ж лапароскопічно видалили міоми – і пацієнтка поїхала додому. Через 10 днів після операції вона скинула мені фото, на якому знову займається улюбленим спортом і веде активний спосіб життя.

«У команді не може бути однієї зірки, має бути зіркова команда»

Анатолій Володимирович переконаний, що не народився зі скальпелем у руках. Реалізувати себе йому вдалося завдяки правильному наставнику.

- Професор Юзько у мене вірив. На першому курсі Інтернатури я вже самостійно прийняв перші пологи, а на другому році – провів кесарський розтин, - каже медик. - Нині у Yuzko Medical Center я виконую багато оперативних втручань. Водночас, Олександр Михайлович навчив мене тому, що незамінних людей не повинно бути. Звісно, у мене є амбіції, я хочу працювати, оперувати, але, водночас, майже щотижня їжджу на конференції. У цей час операційна не може пустувати. У команді не може бути однієї зірки, має бути зіркова команда. От цього розуміння дуже бракує державним клінікам. Саме тому молодь там часто не допускають до операцій. Не можуть оперувати два лікаря на все відділення, а всі інші – тримати гачки та асистувати. Це нездорова конкуренція. Треба думати про те, що буде потім, після тебе.  

Вам буде цікаво: Фахівці розповіли, чому потрібно регулярно ходити до гінеколога

Ольга КАМСЬКА, ІА "АСС"