Румуномовна громада має право на свою позицію. Але державну мову чіпати не варто - М.Павлюк

Перший заступник голови ОДА Михайло Павлюк у програмі "Суть Речей" розповів, яка його позиція щодо дискусій навколо 7 статті Закону про освіту

Людмила Григорчук: Закон про освіту. Розкажіть, вдається налагодити порозуміння з румунською громадою?

Михайло Павлюк: Перше, що я хочу сказати, що я чую стурбованість румуномовної громади. Я поділяю їхнє право на висловлення своєї позиції. Я не з книжок говорю про толерантне і полікультурне суспільство на Буковині. Я це знаю, бо я тут живу, я два вузи закінчив, я повертався два рази з-за кордону, щоб саме тут жити і працювати. Але я прошу, коли ми дискутуємо на цю тему, ставте собі питання, яка мета цього закону. Мета така, створити нові умови для навчання молодших і середніх класів, запустити освітню реформу і в статті 7-й створити умови для нормального, повноцінного функціонування державної української мови. Не скорочувати, не обмежувати, не утискати національні меншини. У нас є така можливість, привести цю норму до загально-європейських правил. Таких, як в Словаччині, в інших країнах, де за бюджетні кошти перш за все навчають державній мові, створюючи умови і надаючи право навчатися мовами національних меншин. І діяти згідно цього закону, який підписаний головою Верховної Ради і поданий на підпис Президенту, то вони таку можливість мають, до 5-го класу можуть вчити всі предмети, а потім можуть написати заяву і треба всього 5 заяв, всього 5, в Румунії треба 23 заяви, то вони можуть відкрити певний клас окремий, щоб навчатися рідною мовою. Але ми маємо говорити про конкурентність дітей, які закінчують школу і хочуть поступити по ЗНО у виші. У всіх країнах цивілізованих є така практика, практика ЗНО. А давайте подивимося результати ЗНО по центральній і східній Україні. Це жахи. Люди елементарно не знають державну мову. 

Людмила Григорчук: У нас так само, не надто гарні результати.

Читати ще: Три години і вже в Сучаві. Потяг "Чернівці-Сучава" запустять

Михайло Павлюк: Там чітко прослідковуються певні райони. Ми повинні говорити про те, що він ЗНО повинен здати і власне, він закінчить університет, йому треб працевлаштуватися. Працевлаштування – це конкурс, це знання державної мови. Ти конкурентоспроможний тоді, коли ти знаєш державну мову. Я пам’ятаю, коли на мій рідний факультет ЧНУ поступали різні абітурієнти з різних куточків Буковини, це мої друзі, ми тепер зустрічаємося по мірі можливості, я добре пам’ятаю, як вони знали українську мову і я впевнений, що вони тепер радіють за своїх дітей, які будуть мати нормальні умови, можуть вчитися в школі і знати державну мову.

Людмила Григорчук: Виходить, що ці ж батьки, про яких ви говорите, вони забирають у своїх дітей можливість жити в Україні далі.

Михайло Павлюк: Так, але я думаю, що батьки якраз звертаються з проханням навчати своїх дітей в україномовних класах, з українською мовою викладання.  

Людмила Григорчук: Чому ж тоді такий спротив?

Михайло Павлюк: З одного боку, говорять про геополітику. Ми тільки насправді відновили хороший рівень відносин з Румунією. У нас були непрості віхи у двохтисячних і в другій половині двохтисячних років. Але зараз ми стратегічні партнери. Румунія підтримує нашу територіальну цілісність, незалежність, вони допомагають нашим атовцям, допомагають в реабілітації євромайданівцям. Ми вийшли на хороший політичний діалог, Румунія голосувала за ратифікацію асоціації, Румунія одна з перших в Європарламенті підтримала це.

Людмила Григорчук: Зараз не зміняться стосунки?

Михайло Павлюк: Я глибоко переконаний, що ця тенденція важлива, що кожному політику і активісту, який дає оцінку україно-румунським відносинам, треба цю тенденцію пам’ятати. Можемо говорити про різне. Я хочу просити набратися терпіння всіх жителів Чернівецької області. Президент як гарант дотримання прав і свобод громадян, згідно Конституції, прийме рішення, яке консолідує наше суспільство. З іншого боку абсолютно ніхто в демократичній цивілізованій державі не забороняє нам створювати різні форми обміну думками, майданчики для дискусій, щоб покращити існуюче законодавство. Я не виключаю, що стаття 7, в процесі може зазнавати різних модифікацій, але статус державної української мови дозвольте не чіпати.

Людмила Григорчук: Якщо ж ця стаття закону залишиться без змін, то чи вистачить нам педагогів, які зможуть викладати у всій області предмети українською мовою? Адже ми і зараз маємо кадровий голод.

Михайло Павлюк: Я нічого нового не скажу, як скажу, що ми вкотре говоримо про проблему у вчительському середовищі, про престиж цієї праці. Що казати, коли вчитель має ставку, яка менша, ніж різноробочий в інших професіях. Хоча від вчителя вимагається, щоб він поставив дитину на ноги, щоб дав йому базові знання, щоб зробив його конкурентним в подальшому. Припущу, що це питання буде дискусійним.