Чорна стела з двома масками, лірою та зачиненими кулісами. Друкованими літерами підпис «Український режисер, актор і видавець. Організатор і керівник Буковинського народного театру». Великими друкованими ім’я й дати. Іван Захарко.
Тут, на краю Руського кладовища, спочиває творець українського театру на Буковині. Людина, яка започаткувала моду на українські вистави, на українську культуру.
Із початком ХХ століття чернівецький друкар, який раніше працював у театрах Кракова та Львова, об’єднав українських ремісників у драматичний гурток. Назву йому дав «Зоря». Так з 1900 року в Чернівцях «запалала» зоря україномовного театру.
За 5 років Захарко створив «Руський селянський театр». В репертуарі були п’єси українських драматургів та декілька європейських творів. Українською європейців перекладав сам Захарко.
З «селянського» театру вже за 2 роки сформувався перший український професійний театр. «Буковинський народний театр» першою виставою поставив п’єсу Михайла Старицького «Не судилося».
Паралельно у Чернівцях будували величний храм, пишний та взірцевий. Храм мистецтва – міський театр. Захарко палко підтримував зведення нового театру і всіляко клопотав, щоб він був гідний столиці коронного краю.
Іван Захарко був директором народного театру. І його режисером. І в ньому актором. Та найголовніше – він був просвітником української театральної культури на Буковині. Він був творцем народного театру на Буковині.
Важливою причиною, чому сьогодні варто згадувати ім’я Івана Захарка з пошаною, є його патріотична позиція. Він створював український театр, бо знав, що українцям потрібно дбати про своє. Бо ніхто інший про них не подбає. А навпаки, інший може ще й нашкодити. В 1911 році Захарко з «Руською радою» видав книжку «Русини а москалі».
«Наші люди усї добре знають, що Русин що инше а що Москаль що инше», - читаємо в першому реченні з книжки.
Сьогодні театральна культура в Чернівцях продовжує утримувати інтерес до таїнства перевтілень та життєвих переказів акторами зі сцени. Свою лепту в нинішнє існування театрального світу безумовно вклав століттям раніше Іван Захарко. Але ні «зірки» перед театром, ні вулиці, ні тим паче пам’ятника Захаркові нині в Чернівцях, на жаль, немає.
Пам’ятаймо. Не потрібно щодня носити вінки й букети квітів до могил видатних чернівчан, але знати про їхню роль та значущість необхідно.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
