Ми звикли заглядати на цвинтар з-за огорожі. Поглядом на відстані проводимо кам’яні скульптури, почорнілі надгробки, засохлі вінки на могилах. І досить часто не наважуємось зайти до місця пам’яті.
А даремно.
На кладовище не варто дивитися лише як на місце смерті. Натомість це є місцем пам’яті та цікавих історій. Історій про людей, які творили колись наше місто.
«Людина продовжує жити у своїх нащадках, в пам'яті інших» (Сенека)
Гробівець родини Залозецьких. Чорний вирізьблений з каменю обеліск, на який майстер вмонтував медальйон з обличчям доктора Володимира Залозецького, заховався серед тисяч інших камінних гробівців на християнському цвинтарі по вулиці Зеленій. Поряд у вічному спокої лежать Михайло та Софія Івасюки, батьки генія Володимира Івасюка.
Чернівці мають мінімум три причини пишатися Володимиром Залозецьким.
Першою заслугою доктора Залозецького є розвиток медицини у краї. Військовий лікар, який практикувався у Віденському операційному інституті, а відшліфовував лікарські навики під час російсько-турецької війни, заслужено був названим «найславнішою лікарською фігурою в нашім місті». Він тривалий час очолював Товариство лікарів Буковини, керував хірургічним відділенням щойно створеного крайового шпиталю, а також був членом Буковинської крайової санітарної ради, яка керувала системою охорони здоров'я у краї.
Сьогодні в пам’ять про доктора Залозецького засновано обласну премію для відзначення працівників охорони здоров'я області. У хірургічному відділенні крайового шпиталю ще в 1900 році встановили меморіальну дошку в його честь. А також назвали одну з міських вулиць іменем Залозецького.
Другою причиною шанувати Володимира Залозецького є його громадська позиція. Від 1890 року доктора Залозецького постійно обирали до Чернівецького магістрату. Як депутат він клопотав про розвиток охорони здоров'я у місті.
А ще дбав про українську мову й культуру. Вдома, хоча й розмовляв з дружиною Софією, донькою президента вищого крайового суду в Чернівцях, німецькою, проте своїм чотирьом дітям наймав кращих учителів української мови.
Українську культуру Залозецький розвивав не тільки вдома, але й у громаді. Завдяки його старанням в Чернівцях з’явився Український народний дім, який став тутешнім осередком створення національної ідеї.
Нарешті третьою причиною, чому ми повинні пам’ятати про Володимира Залозецького, є його син – Володимир-Сергій Сас-Залозецький. Харизматичний політик, сенатор, громадський діяч, науковець, етнограф, мистецтвознавець, меценат, у першій половині ХХ століття, за висловом Георга Дроздовського, був «однією з постатей, яка завдяки своїм сміливим ідеям, своїм глибоким знанням і силі художнього мислення була символом Чернівців».
Родина Залозецьких у другій половині ХІХ та на початку ХХ століття своїм прикладом творила життя Чернівців. Вони заслуговують на шану й пам’ять. Не потрібно щодня носити вінки й букети квітів до могил видатних чернівчан, але знати про їхню роль та значущість необхідно.
Автор: Максим Козменко
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
