На кладовище не варто дивитися лише як на місце смерті. Це є місцем пам’яті та цікавих історій. Історій про людей, які творили колись наше місто.
«Людина продовжує жити у своїх нащадках, в пам'яті інших» (Сенека)
Кам’яна стела з вирізьбленим ликом Ісуса Христа і написом польською мовою стоїть на центральній алеї Руського кладовища. Це надгробок з гробівця Лазаря Михайловича. Чернівчанина, який створив на ціле століття символ віри, надії та милосердя у місті.
Причина, чому нині варто пам’ятати про пана Лазаря, це монумент «Чесного хреста», або Пієти, як в народі казали і кажуть. Перший зведений у Чернівцях пам’ятник. Коли про зведення Ратуші тільки вели мову, а про впорядковану Ринкову площу тільки мріяли, Пієта вже стояла орієнтиром на площі.
На замовлення і за кошт заможного чернівчанина скульптор Непомола відобразив у камені сюжет оплакування Дівою Марією свого сина Ісуса, якого лишень зняли з хреста. Момент болі та смутку. І водночас момент переродження, надії на спасіння.
Так і того далекого 1827 року, коли встановили й освятили Пієту, чернівчани зі смутком згадували жахливу пожежу, яка десятиліттям раніше фактично знищила весь центр тодішніх "Черновиців". І плекали надію на відродження нашого міста.
Лазар Михайлович, заможний чернівчанин, який пожертвував гроші на зведення пам’ятного знаку скорботи й надії, відійшов у вічність далекого 1840 року. Надгробок з його могили перенесли зі старого цвинтаря до нового, по вулиці Руській, де він знаходиться і зараз. Пієту ж перенесли з площі 1923 року до Єзуїтського костелу. Знищили в 40-их роках, як знищили тоді й надію на спасіння, без милосердя.
Пам’ятаймо. Не потрібно щодня носити вінки й букети квітів до могил видатних чернівчан, але знати про їхню роль та значущість необхідно.
Читати ще: Історична розвідка. Історія друга. Володимир Залозецький і Чернівці
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
