Історична розвідка. Історія четверта. Євгенія Ярошинська і Чернівці

Вона була жінкою, яка в німецькомовному суспільстві з кастовим розподілом та гендерними упередженнями пішла всупереч світському укладу та возвеличила український народ. Вона стала культовою особою для освітнього, громадського й літературного середовища кінця ХІХ століття. Вона – Євгенія Ярошинська.

Сьогодні на могилі письменниці та громадської діячки височіє кам’яний хрест, біля порожнього портрету красується невеликий тризуб. Під іменем Євгенії чорним по білому вигравірувані слова з її твору «Перекинчики».

Національна самоідентифікація, любов до українського народу, до його культури і традицій, а найголовніше мови, мужність у відстоюванні прав жінки – це причини, чому ми повинні пам’ятати про Євгенію Ярошинську.

Свого часу коліжанки докоряли Євгенії Ярошинській у надмірній цікавості культурою «простолюдинів». Якою б толерантною сьогодні не називали етнографічну розмаїтість Чернівців та Буковини в складі Австро-Угорщини, але тодішнє елітне розшарування нікуди не зникало. І люди «з блакитною кров’ю» з погордою і навіть відразою дивилися на незаможних буковинців, а особливо на українців-русинів.

Однак, навчена говорити й думати німецькою мовою, привчена до німецькомовної культури, Ярошинська взялася писати українською та вивчати українське. Таке національне пробудження на письменницю справила перша україномовна газета в Чернівцях «Буковина». Туди вона й подавала свої твори, фольклорні дослідження.

А ще у 1886 році надіслала 150 записаних з народу пісень на конкурс від «Руської бесіди». Її збірку визнали найкращою і …не надрукували. Бо грошей не було. Невдовзі Ярошинська надіслала до Львова вдосконалену збірку на 450 пісень. Але їй звідти навіть не відповіли. Відповіли з Російського географічного товариства, у 1888 році збірку пісень нагородили срібною медаллю і дали премію. І не видали. Лише поодинокі фольклорні й етнографічні розвідки друкувалися в газетах й альманахах.

У 90-их роках ХІХ століття Євгенія Ярошинська після знайомства з празькими жінками-патріотками й львівської феміністкою Наталією Кобринською розпочала активно виступати за право жінок отримувати гідну освіту, зокрема в університетах, бути вільною в сімейних обов’язках, безпретензійною в одязі. Тобто бути жінкою вільною. Ярошинська навіть брала участь в написанні й поданні петицій до австрійського парламенту із вимогою дотримання прав жінок.

Свій земний шлях закінчила Євгенія Ярошинська на 36 році. Перитоніт та невдала операція не дозволили їй написати більше й домогтися більшого.

Сьогодні у Чернівцях на честь Євгенії Ярошинської назвали вулицю. У селі Чуньків, де народилася, відкрили музей і встановили пам’ятну дошку письменниці, освітянці та просто жінці.

Пам’ятаймо. Не потрібно щодня носити вінки й букети квітів до могил видатних чернівчан, але знати про їхню роль та значущість необхідно.