Історична розвідка: Микола Боголюбов

Чернівці для світу «запалили» багато «зірок» в літературі, музиці, науці.

Видатні й легендарні сьогодні постаті зайняли свої гідні місця на світовому Олімпі визнання і шани. Та багато «зірок» свого часу приїхали до Чернівців, щоб «запалити» цей край своєю творчістю, роботою, натхненням. Вони – світочі науки і культури, вони – творці світу, в якому ми живемо сьогодні.

Микола Боголюбов

Математик, фізик, механік.

Науковий потенціал цього вченого був настільки потужним, що свого часу іноземні науковці вважали ім’я «Боголюбов» збірним псевдонімом декількох вчених.

Микола Боголюбов є епохальним ім’ям в математиці, фізиці й механіці. Він першовідкривач, першопрохідець, новатор і вундеркінд. Зокрема, він створив новий напрям в математичній й фізичній науці – Нелінійна механіка (спільно зі своїм вчителем Миколою Криловим). Він заглибився в дослідження Статистичної механіки настільки, що сформував міцний теоретичний ґрунт для сучасних методів вивчення систем великого числа частин. Він вивчав квантову механіку і в ній фактично створив новий напрям – аксіоматичний метод побудови квантової теорії поля.

Якщо Боголюбов брався за вивчення котроїсь галузі в науці, то вивчав її настільки змістовно, що здатен був пояснити й іншим всю цю змістовність. І своїми поясненнями вирішував чи давав можливість іншим вирішити чимало доти невирішених питань, формувати вірні методи в тих пошуках.

Народився Микола Боголюбов 21 серпня 1909 року в Нижньому Новгороді, але вже за півроку після його народження сім’я переїхала до Ніжина. Його батько, Микола, був священником і професором богослів’я, саме він і підштовхнув сина до вивчення точних наук, а саме математики. Батько спершу самостійно навчав Миколу, готуючи його до Першої Олександрівської гімназії. До слова, в цій гімназії він провчився аж один рік, і то не скінчив навіть першого класу.

Коли у 1919 році в київському університеті імені Володимира Великого (нині – Київський національний університет імені Т. Шевченка, - авт.) було закрито кафедру богослів’я, на якій викладав Микола Боголюбов-старший, вся сім’я перебралася до села Велика Круча на Полтавщині. Там Микола-молодший пішов у шостий клас семирічної школи. Цікаво, що ця сільська школа стала єдиним навчальним закладом, яку закінчив видатний науковець. І закінчив він її у 1920 році.

Але саме у великокручанській школі десятирічний Микола зацікавився математикою. Спершу зі своїм вчителем арифметики він перерішав наввипередки всі задачі з підручника. Алгебру йому вивчити допоміг завідувач школою, а геометрію – батько. Спраглий до знань розум хлопчини вимагав рухатися далі. Однак шкільна бібліотека в селі була бідною на більш профільовану математичну науку, зокрема, в ній не було підручника з тригонометрії. Але це захопленого математикою Боголюбова зупинити вже не могло. Він, маючи знання про вираз синуса і косинуса кута сам собі побудував тригонометрію. І це була його перша наукова робота. І було йому тоді лише 10 років.

Щоб підтримати сина, батько дістав підручник диференціального та інтегрального числення Гренвіля й сам почав вивчати математичний аналіз, аби пояснювати йому основи. Хоча вже дуже швидко виявилося, що пояснювати основи краще вдається синові, оскільки він надзвичайно швидко перегнав батька у вивченні й розумінні математичного матеріалу.

У 1922 році сім’я Боголюбових повернулася до Києва. Микола продовжив самостійне вивчення математики й фізики. Просиджував годинами над новітніми англійськими й французькими посібниками, вивчав все, що стосувалося математики й фізики. Невдовзі виявилося, що в 13 років Микола Боголюбов фактично опанував весь університетський курс математики. Батько відвів його до академіка Дмитра Граве, який запросив хлопця відвідувати його семінари.

На одному з семінарів був присутній ще один видатний науковець-математик Микола Крилов. Придивившись до наукового потенціалу юнака, він погодився стати науковим наставником Боголюбова на наступні роки.

У 1924 році опублікована перша справжня наукова праця Миколи Боголюбова, присвячена рішенню диференціальних рівнянь на безкінечності. А 18 червня 1925 року рішенням Малої ради Укрглавнауки 16-річного науковця зарахували до аспірантури Київської науково-дослідної кафедри математики.

За три роки він захистив дисертацію на тему «Застосування прямих методів варіаційного числення до дослідження нерегулярних випадків простих задач». Ще через два роки, у 1930 році, йому присудили звання доктора математики. Тоді ж він одержав надзвичайно престижну премію Академії наук Болоньї за дослідження у галузі варіаційного числення.

Наступні роки Микола Боголюбов займався вивченням нелінійної механіки. А ще став професором і в 27 років йому довірили керувати кафедрою математичної фізики в Київському державному університеті.

У 1940 році звістка про приєднання Північної Буковини до України підштовхнула керівництво країни і вишу закріпити позитивні порухи й направили знаного в наукових колах вченого формувати математичну кафедру на фізико-математичному факультеті Чернівецького університету. Негласно, командирування Боголюбова в Чернівці врятувало його від потенційно можливих репресій. Адже він був сином священника, викладача богослів’я, а, отже, за логікою радянських ідеологів, вже мав сумнівну репутацію. Тому й підлягав «виправленню». Однак не сталося, замість ГУЛАГу науковця з високим міжнародним авторитетом врятували маленькі Чернівці.

У Чернівецькому університеті Микола Боголюбов викладав і вивчав статистичну фізику, нелінійну механіку. Але тут довго не затримався, наступного по приїзду року почалася війна. І він відправився в евакуацію до Уфи. Там продовжив вивчення статистичної фізики.

Після війни науковий та кар’єрний ріст Боголюбова продовжився. Він очолював кафедри, завідував дослідницькими лабораторіями, керував науковими інститутами, паралельно пишучи сотні робіт у галузях фізики, механіки, математики. Його нагороджували державними преміями, він отримував медалі та відзнаки від університетів і наукових товариств зі всього світу. Зокрема, він нагороджений золотими медалями Макса Планка та Бенджаміна Франкліна. Та був номінований на Нобелівську премію. Отримав дві золоті зірки Героя соціалістичної праці, а ще йому дісталася Державна премія СРСР тощо.

Помер Микола Боголюбов 13 лютого 1992 року в Москві.

Робота, яку здійснив Микола Боголюбов, отримала продовження в дослідженнях його учнів, його послідовників, його колег. Він змінив погляд на вивчення математичних та фізичних наук, вважаючи, що вивчити можна все. Важливо тільки вибрати метод, яким ми хочемо що-небудь вивчити. А якщо методу немає – створити його.

Вони, Генії цього світу, колись приїхали до Чернівців, щоб працювати. І своєю працею вони підняли рівень освіти, науки й культури в місті до європейського й світового рівня. Вони заслуговують на знання й пошану.