Впливовий АССпект: В Україні відроджують мультфільми для дорослих

При чому не лише короткометражна чи дитячі мультфільми, а й доросла, яка порушує серйозні соціальні проблеми. Як створити якісний український мультфільм та з якими проблемами доводиться зіштовхнутися авторам, «Впливовому АССпекту» розповіла Анастасія Верлінська, програмний директор фестивалю анімації і медіа-мистецтва "LINOLEUM", який нещодавно відбувся у Чернівцях.

- Минулого року ми відсвяткували 90-річчя української анімації. Проте, незважаючи на такий поважний ювілей, анімація саме авторська в Україні тільки починає розвиватися, - каже Анастасія Верлінська. - Минулого року анімаційна спільнота започаткувала українську анімаційну асоціацію. І відтоді ми працюємо над популяризацією вітчизняної анімації в світі. Зокрема, взяли участь у найбільшому анімаційному фестивалі, який проходив у Франції.

- Чи багато аніматорів в Україні?

- Анімацію варто поділити на комерційну та авторську. До комерційної, окрім реклами, можна віднести перший повнометражний фільм «Викрадена принцеса». Він вийшов у прокат не лише в Україні, а й у Румунії і Туреччині. В Україні він зібрав близько 35 млн. грн.

Другий проект, який вийде у 2020 році, – «Мавка. Лісова пісня», знятий за Лесею Українкою,  -  буде вже більш автентичним. Його вже презентували у всьому світі і про нього писали найавторитетніші анімаційні видання. Тобто, комерційна українська анімація поступово виходить на світовий ринок.

Читайте ще: 70 анімаційних фільмів за два дні. У Чернівцях розпочався перегляд мультиків для дорослих

А от що стосується авторської анімації, то можна перелічити на пальцях людей, які в Україні створюють її. Авторів максимум 10, а, може, навіть менше. Декого з них можна вже впізнати за стилем – вони цим займаються давно і успішно. Це, до прикладу, аніматор з Дніпра – Стас Сантимов. Минулого року в національному конкурсі він виграв приз за найкращий фільм – українську анімацію.

- У чому проблема розвитку та популяризації авторської української анімації?

- Першочергова проблема – у фінансуванні. Кожен авторський фільм має за щось зніматися. Якщо це фільм не на замовлення, то звідки автору брати гроші? Анімація потребує часу і зусиль.

В Україні Держкіно виділяє певну суму на створення деяких проектів, проте минулого року відбір на отримання коштів пройшли усього кілька із них.

Окрім того, поки що в нас є короткометражна анімація, а от повнометражної на жаль, немає. Гадаю, це можна пов`язувати з тим, що в Україні немає професійної анімаційної освіти, як, скажімо, у Франції.

- Анастасіє, але в останні роки набрали широкої популярності коротенькі мультики, які пояснюють ту чи іншу соціальну проблему. Чи можна говорити про те, що таким чином з`являється доросла анімація?

- Ці короткі мультики – експлейнер відео, яке насправді у техніці анімації пояснює будь-яку проблему. І саме ця техніка зараз набирає популярності в Україні. Просто в нас люди не звикли, що анімація – це щось для дорослих. Всі звикли бачити мультфільми  Діснея, Піксара для дітей.

Доросла авторська анімація підіймає абсолютно інші теми. Фактично, це як фільм, тільки анімаційний, намальований. Наразі в Україні добре розвинена анімаційна реклама.

Вам буде цікаво: Вже не радянські "Ну, погоди!", - у Чернівцях триває фестиваль мультфільмів

- Як гадаєте, яким чином українську анімацію можна популяризувати?

-  Кошти і навчання – це те, що виведе нашу анімацію на новий рівень. Якщо ми організуємо гарну анімаційну школу, будемо привозити з-за кордону представників анімаційної індустрії, які мають гарний досвід і готові ним ділитися, то це дасть гарний результат.

Ми, у свою чергу, готові проводити так званий нетворкінг: їздити містами України, знайомитися з авторами, залучати їх до конкурсів, можливо, створювати якісь спільні проекти. Важливо, щоб анімаційна індустрія в Україні почала розвиватись не лише у комерційному плані, а також як авторський напрямок.