Історична розвідка. Поет, який творив поетично-незалежні Чернівці

Розгорнута книга, недописана книга, недочитана книга… Такий символічний надгробок стоїть на могилі Вадима Коваля, поета, який творив поетично-незалежні Чернівці.

«Все традиційно, тіло і тога, - трохи блакитного і золотого…» - рядки з вірша Вадима Коваля, опублікований у другому номері журналу «Четвер».

Був початок 90-их, Чернівці з Україною були незалежними від «красної» радянщини, було очікування і трепет, страх і бажання. Поети й музиканти ніби переживали відродження. Принаймні вони думали так. «Все традиційно, тіло і тога». Ренесанс під новими символами, новими цінностями. «…трохи блакитного і золотого».

Вадим Коваль теж переживав. І проживав. Його вірші екзистенціальні. У часі змін і трансформацій поет ставив людське пріоритетним. У будь-якій формі, чи воно божествене, чи гріховне. Але воно – людське, отже, важливе.

«Мій Боже, я вірив у тебе завжди.
Та зараз на мoїм знамені.
Палає питання – мій Боже, а Ти,
Ти вірив хоч трохи у мене?
Як страшно, якщо посміхаєшся Ти,
Коли нас кладуть по могилах.
Послухай, мені вже набридло повзти.
Я зараз згадаю про крила...»

Перша поетична збірка «Закоханий падре» Вадима Коваля вийшла 1996 року. На жаль, впорядником був не сам поет, він її ніколи не бачив. 26 січня він потрапив під потяг, їдучи попутно в автомобілі. Загинув тільки він з чотирьох пасажирів автівки.

«Ти ловиш життя на картини, на книги, на кадри.
Слухняно і солодко світиться в темряві гріх.
Приходить зима – молодий і закоханий падре
Усіх сповідає і стомлено падає в сніг»

Сповідь Ковалю поетами-початківцями почалася з 2002 року. Тоді Микола Антофійчук разом з мистецькою агенцією «Сокіл» заснував Літературну премію імені Вадима Коваля. І відтоді щорічно сповідь проходили десятки поетів і письменників. Найкращі й найсправжніші душею отримували те, чого за життя не отримав сам «падре» чернівецької поезії – виданий збірник творів.

Лауреатами премії стали Юлія Косівчук, Антоніна Косівчук, Остап Ножак, Таїсія Заплітна, Єлена Даскал, Богдан Ільницький, Володимир Ботюк та інші.

На жаль, востаннє літературний конкурс провели у 2010 році. Без переможця. І без завтрашнього дня. Премія припинила існування.

Вадим Коваль – поет, який формував обличчя незалежної поезії незалежних Чернівців в незалежній Україні. Сьогодні про нього в Чернівцях мало що нагадує, але збірки віршів «Закоханий падре» та «Кажан»  ще можна знайти на полицях книгарень.

Пам’ятаймо. Не потрібно щодня носити вінки й букети квітів до могил видатних чернівчан, але знати про їхню роль та значущість необхідно.