Пінкус Фалік
Театральний адміністратор, організатор концертів. Людина, без якої культурне життя Буковини ХХ століття уявити важко.
Якщо буковинці в середині ХХ століття мали змогу бачити й чути непересічних артистів всесоюзного рівня на чернівецьких сценах, то це було завдяки старанням Пінкуса Фаліка. Авторитет та організаційні здібності Фаліка були настільки потужними, що гастролери виступали в Чернівців не стільки, скільки могли, а стільки, скільки він їх просив. І ніхто не перечив.
Якось, розповідають друзі видатного чернівчанина, Пінкус Фалік запросив до Буковини відомого гумориста та актора Аркадія Райкіна з сімʼєю. І щоб гостям було в наших краях комфортно та легко, він збудував для них справжній будинок. Підвів туди всі комунікації, облаштував внутрішній простір та навіть заповнив холодильник дефіцитними продуктами. І це не через бажання вислужитися перед відомими артистами, це через його добру вдачу й щиросердну натуру. Гостям повинно бути зручно, вони ж гості.
Авторитет Пінкуса Фаліка був настільки сильним, що до його слова дослуховувалися всі – від артистів-початківців до костюмованих чиновників у владних кабінетах.
Чи не найбільшою працею всього життя Фаліка була його кохана дружина Сіді Таль. Він був її незмінним адміністратором фактично від першого дня їхнього знайомства. У далеких 30-их роках вже відома артистка бухарестського театру Сіді Таль приїхали до рідних Чернівців з концертом. Тоді Фалік, директор єврейського театру, закохався і в її акторський талант, і в її неповторну красу. Симпатія була взаємною. Відтоді життєвий шлях Сіді й Пінкуса йшов нерозлучно.
Цікаво, що погодилася Сіді Таль стати під вінець з Фаліком лише в 1941 році. Своєю згодою, якої відомий імпресаріо добивався роками, вона зробила йому подарунок на день народження.
Завдяки харизмі, доброзичливості та водночас професійності й вимогливості Пінкуса Фаліка знали по всьому Союзі. В нього були друзі і дружні звʼязки всюди. І завдяки своїм звʼязкам йому вдалося відстояти встановлення памʼятника на могилі дружини, який був на 60 сантиметрів вищим за відповідний стандарт. Йому довелось телефонувати аж до Москви і підключати знаних співаків й акторів, культурних діячів у підтримці. І підтримку він, звичайно ж, отримав. Вони написали звернення і вище керівництво країни дозволило встановити мармуровий памʼятник улюбленій артистці.
А ще довелося Пінкусу доводити, що він гідний бути похованим поруч із дружиною Сіді Таль на Алеї слави Центрального кладовища Чернівців. Тоді права такого права удостоювалися або герої Радсоюзу, або герої Революції. Одним словом ідейні постаті. Фалік був культурною особистістю, а не радянським ідеологом. Проте завдяки хитрощам і старанням друзів, які знайшли в архіві справку про те, що в кінці 1930-их такий собі Фалік П.А. заспівав «Марсельєзу» на підпільному зібранні в одному з чернівецьких домів. Відсутність подробиць того «революційного» вчинку зіграло на руку Пінкусу і його фактично визнали учасником революційних дій, а, отже, гідним бути похованим на Алеї слави.
Смерть дружини, організація поховання забрали від Пінкуса Фаліка останні сили. Помер 7 жовтня 1985 року.
Читати ще Алея зірок: Ян Табачник та Михайло Ткач
Авраам Фельдер
Музикант. Трубач-віртуоз, який наповнив світову музику неповторним звучанням.
Світ знає Авраама під прізвищем Агашкін, яке зʼявилося випадково в чернівецькій «Шепетівці». Він у кінці 60-их і першій половині 70-их творив джазову музику Буковини. З другої половини 70-их – творить джазову музику світу.
Авраам Фельдер народився 1947 року в Бельцах, що в Молдові. Невдовзі після його народження батьки переїхали до Чернівців. Тут майбутній всесвітньо відомий музикант почав вливатися до музичної культури.
На трубі почав грати в 11 років. І вже в 14 років почав грати в джазовому оркестрі Чернівецького університету «ЕМО». З 1967 року увійшов до складу Молдавського державного джаз-оркестру «Букурія». А за рік почав грати в ансамблі «Буковина» при Чернівецькій філармонії. Паралельно працював в оркестрі Будинку офіцерів.
З 1971 року організував естрадно-молодіжний ансамбль при «Будинку культури залізничників». З ним отримав друге місце на всесоюзному конкурсі «Алло, ми шукаємо таланти».
Окрім того, що грав у різних ансамблях, оркестрах, грав і в ресторанах.
1976 рік став роком змін у житті Фельдера-Агашкіна. Тоді він емігрував до Ізраїлю. Але музику не полишив, а навпаки – одразу влився до тамтешнього культурного життя.
У 1979 році організував «The Isradixie Band». І з ним розпочав гастролі по всьому світу, від США до Китаю.
Також є диригентом джазового оркестру «The Big Swingeres».
Авраам Фельдер не забуває про Україну і часто приїздить сюди з концертами.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Дякую, я вже з вами