Історична розвідка: Ґеорґ Еліас Мюллер

Чернівці для світу «запалили» багато «зірок» в літературі, музиці, науці. Видатні й легендарні сьогодні постаті зайняли свої гідні місця на світовому Олімпі визнання і шани.

Та багато «зірок» свого часу приїхали до Чернівців, щоб «запалити» цей край своєю творчістю, роботою, натхненням. Вони – світочі науки і культури, вони – творці світу, в якому ми живемо сьогодні.

Ґеорґ Еліас Мюллер

Психолог, філософ, психофізик.

Мюллер був одним з перших, кого зацікавило дослідження людської психіки не лише в польових умовах, але й у лабораторних. Підлаштування умов, за яких можна експериментально вивчити мислення, пам'ять, емоції, волю, поведінку людини, допомогли науковцю ґрунтовніше пізнати глибини людської психіки.

Цікаво, що найбільше запам’ятався Мюллер теорією забування. (Або ж інтерференційною теорією забування). Дослідник пояснив, що процес забування відбувається в результаті взаємодії нового матеріалу з тим, що людина запам'ятала раніше. І забування виникає не тому, що з часом руйнуються асоціативні зв'язки, а тому, що запам'ятовуваний матеріал взаємодіє з тими асоціаціями, які вже є у пам'яті суб'єкта. За теорією Мюллера між новими та минулими асоціаціями формується інтерференція, і саме вона діє як чинник, що зумовлює забування.

Досліджувати пам’ять Ґеорґу Еліасу Мюллеру допомагали різноманітні прилади. Так, зі своїм помічником Фрідріхом Шуманом він винайшов спеціальний «барабан пам’яті». Такий собі циліндр, який обертався та регулював подання матеріалу для запам’ятовування. Завдяки цьому приладу науковця вдалося точніше дослідити феномен пам’яті.

А ще Мюллер сформулював правило, яке стверджує, що людина не може розпізнавати як окремі одиниці більше 7 (плюс-мінус 2) об’єкти.

Народився Ґеорґ Еліас Мюллер 20 липня 1850 року в місті Ґрімма, що в Саксонії. Після гімназії, яку закінчив у Ляйпцігу, поступив до тамтешнього університету. Вивчав історію та філософію. Ніяк не міг визначитися, що більше йому до вподоби з цих двох дисциплін. Тому навіть взяв академічну паузу на два роки.

Тоді ж почалася Франко-Пруська війна, у 1870 році. Двадцятилітній Мюллер, пройнявшись патріотизмом, волонтером пішов до війська. Брав участь у боях. До слова, після перемоги над франкською армією він разом зі своїм полком урочисто пройшовся крізь Бранденбурзькі ворота в Берліні.

На війні визначився з тим, що хотів би поглиблено вивчати. Шальки ваги перехилилися на бік філософії. А вже від неї перейшов до вивчення молодої тоді ще науки психології. У 1871 році відновив навчання в Ляйпцігзькому університеті, але згодом, за рекомендацією свого вчителя, засновника психофізики, Ґустава Фехнера перевівся до Ґьоттінгена.

У 1873 році закінчив докторантуру під керівництво відомого психолога й філософа Германа Лотце.

Після того довгий час працював приватним викладачем та опрацьовував матеріал своєї постдокторської дисертації.

Коли в 1876 році його праці прочитали на філософському відділі в Ґьоттінгензькому університеті, то вирішили спрямувати науковий потенціал молодого дослідника в академічне русло й допустили до викладання.

У 1880 році Ґеорґ Еліас Мюллер отримав свою перше академічне призначення – доцента філософії. І отримав його в Чернівецькому університеті. Тоді 30-літній науковець приїхав до крайнього в імперії містечка, щоб не лише викладати філософські дисципліни, але й щоб поглиблювати свої наукові, зокрема, психологічні студії.

Однак не все склалося, як того бажав Мюллер. У Чернівцях йому було доручено читати лекції по Загальній філософії та Історії грецької філософії. Йому ж хотілося працювати в сфері Філософії природи та Психології і розвивати їх як природничі науки. Чернівецький університет таких дисциплін не потребував, та й взагалі тут цікавість до модернових та неосвоєних наук була надзвичайно низькою.

Це Мюллера засмучувало. Він прагнув змін. І вже за рік після призначення доцентом в Чернівецькому університеті молодий науковець звільняється й повертається до рідного Ґьоттінгена. Але повертається вже професором. Там посідає місце свого вчителя, Германа Лотце, паралельно розвиває Інститут психології, яким керуватиме наступні 40 років.

Наступні роки свого життя Ґеорґ Еліас Мюллер провів у Ґьоттінгені.

Цікаво, що Мюллер завжди прагнув до вдосконалення. Він перебував у постійному пошуку й був відкритим до пізнання. Якщо науковець брався до дослідження котроїсь проблеми, яка була дотичною до проблем його колег по цеху, то не цурався відвідувати їхні лекції. Зокрема, навіть у 70 років, будучи вже пенсіонером, він продовжував вчитися і ходив на пари з фотохімії, працюючи над проблемою кольорової перцепції.

В 20-их роках ХХ століття психолог заснував Асоціацію експериментальної психології.

Ґеорґ Еліас Мюллер помер 23 грудня 1934 року в Ґьоттінгені.

По собі залишив низку наукових праць зі змістовним практичним підґрунтям. І теорію забування, щоб його не забули.

 Вони, Генії цього світу, колись приїхали до Чернівців, щоб працювати. І своєю працею вони підняли рівень освіти, науки й культури в місті до європейського й світового рівня. Вони заслуговують на знання й пошану.

 Ілюстрації - utsic.utoronto.ca; wikipedia.org; alamy.com; lvivcenter.org