Чернівецькі психологи розповіли про страх при отриманні повістки

Власним професійним досвідом роботи із клієнтом, який має сильний страх отримати повістку, поділився Юрій Хіць:

«У мене зараз є клієнт, у якого є непереборний страх отримати повістку. Той страх перетворив його життя на жах. Навіть попри те, що чоловік має батька на опіці, що дає йому дозвіл не бути призваним. Ця людина насправді з позицією, бо він активно допомагає волонтерам та ЗСУ, втім він переконаний, що, потрапивши в армію, неодмінно загине. 

Зараз ми співпрацюємо з психіатром, тому що життя цього чоловіка нестерпне через тривожність, думки, неможливість спати».

«Маєш бути чоловіком»

У суспільстві ж побутує думка, що чоловіки не можуть боятися, проявляти емоції чи слабкість, зауважує психологиня Лариса Мільовська.

«В соціумі це не прийнято, є певні стереотипні переконання стосовно і жінок, і чоловіків. «Тобто, ти боїшся чи тобі страшно? Маєш бути чоловіком». Це стає на заваді людям говорити про почуття та пізнавати себе.

Є ще інша сторона ситуації: жінкам таких чоловіків також складно, адже ведеться якесь обмежене життя. Тому що раніше чоловік піклувався за закупки, інші побутові речі, а тепер він не виходить з дому, немає можливості погуляти і відпочити. З одного боку жінки розуміють своїх чоловіків, а з іншого – це викликає злість та певний дискомфорт», - розповідає фахівчиня та додає: трапляються випадки, коли страх чоловіка змінює його постать в очах дружини, тому стосунки між парою можуть зіпсуватися:

«У мене була клієнтка, яка дуже активно займалася волонтерством, а її чоловік ховався вдома. Їй було соромно перед подругами, у яких і сини, і чоловіки пішли на фронт. Це впливало на подружні стосунки».

Отримуйте новини в Telegram

Якою мала б бути психологічна підготовка бійців

«Ми прагнемо до стандартів НАТО, а там психологічна підготовка бійців є обов'язковою. В українській армії такого, на жаль, немає. Дуже багато психологи працюють з хлопцями, які повертаються після бойових дій, маючи певні психоемоційні проблеми. А перед тим підготовка не ведеться: що буде з тобою відбуватися? як ти себе там маєш вести?», - підкреслив Юрій Хіць.

Лариса Мільовська, у якої чоловік пішов добровольцем на фронт, вивчала питання наявності психолога в армії.

«Виявляється психолог у них є, але суто документально. Підготовки, яка мала б бути, немає. В реальності – це непробивна стіна бюрократії через яку ти не проберешся. Є комплекси, які працюють з тими, хто повернуся, але з тими, хто туди йде – ні», - поділилася досвідом психологиня.

Юрій Хіць вважає, що всі військові перед участю у бойових діях повинні проходити психологічну підготовку, а також і працівники центрів комплектування (військкоматів):

«Треба подумати про те, хто є ефективний боєць. Це той, хто емоційно стабільніший, ніж інший умовний боєць. Ця психоемоційна стабільність є дуже важлива, тому насправді ті самі військкомати мали б бути зацікавлені в тому, щоб бійці були якомога більше емоційно стабільні. Фахово потрібно підготувати і тих людей, які сидять у військкоматі, щоб вони знали, як поводитися, аби не індукувати багато тривоги, жаху та страху. Це моя така фантазія, складно сказати на скільки вона реальна до виконання».

Підтримка

Як підтримати партнера, який вирішив піти на війну, чи як підбадьорити чоловіка, якому вручили повістку? Фахівці кажуть: кожна ситуація є індивідуальною, підхід до людини також, втім не варто боятися говорити про свої почуття, а також слід слухати партнера.

«Ми з моїм чоловіком поговорили про те, що його хвилює, що мене хвилює у цій ситуації. Як на мене, імітувати підтримку, якщо ти внутрішньо з цим не дуже згідна, не варто. Це рішення мене може обурювати, але це рішення цієї людини. Я його можу поважати і одночасно бути незгідною. Важливо дати собі можливість легалізувати свої почуття та почуття свого партнера, який приняв таке непросте рішення - піти воювати», - розповідає Лариса Мільовська.

«Також важливо віддавати належне, як добре ти знаєш свого партнера. Комусь достатньо сказати: «Слухай, ти впораєшся, я знаю». А комусь цього не можна казати, а можливо треба сказати: «Я хочу намагатись зрозуміти тебе, як я можу тебе підтримати?». Тобто я закликаю людей не брати єдину стратегію поведінки по підтримці. Дивіться, у якому стані людина, запитайте в неї, чого їй хочеться, що вона відчуває», - підсумував Юрій Хіць.

Наостанок психологи наголосили, що позбутися страху неможливо і не потрібно. Питання в тому, як з ним поводитися, як зробити його захисником, а не тягарем. 

Підготовлено в рамках співпраці з BST