Звертаються до лікарів, купують дорогі вітаміни, іноді – самі призначають імуномодулятори. Як розпізнати справжні проблеми з імунітетом та не нашкодити власній дитині, «Впливовому АССпекту» розповіли науковці БДМУ - Микола Гарас, доцент кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб, та Роман Гончарук, асистент.
Микола Гарас: - Зазвичай після 6-місячного віку, а ще частіше - у віці 2-3-х років, коли відбувається активна соціалізація малюка, пошук та налагодження контактів обумовлює зустріч з різноманітними мікроорганізмами – вірусами, бактеріями, найпростішими. Процеси взаємодії організму дитини та мікроорганізму нерідко супроводжуються розвитком захворювань. І такі епізоди можуть траплятися чи не щомісяця.
Звичайно, жодна хвороба не входить у плани ані дитини, ані, тим паче, батьків. Тому й складається враження, що малюк хворіє частіше, ніж це «передбачали» мама і тато.
Роман Гончарук: - Особливо сильного агресивного впливу імунна система дитини зазнає, коли малюк потрапляє в дитячий садок, де ризик зараження інфекцією через збільшення кількості постійних та близьких контактів зростає. У цей період малюки хворіють значно частіше, і часто одна хвороба змінює іншу. Однак, це зовсім не означає, що в дитини «погана» чи «знижена» імунна система. Просто вона зустрічається з новими вірусами і бактеріями – це необхідний етап у становленні набутого імунітету.
- Батькам досить складно не переживати, коли дитина хворіє щомісяця. Як її лікувати?
Роман Гончарук: - Більшість цих станів не потребують якогось агресивного лікування. Найголовніше – контроль температури тіла, зволоження носових ходів та відпоювання.
Читайте ще: Як вакцинувати дітей, які часто хворіють
- Чи потрібно в такий період давати дитині імуностимулюючі препарати?
Микола Гарас: - Дуже часто самі батьки моторошно починають шукати «чарівну імуностимулювальну пігулку». Проте пошуки чудодійного засобу жодних конкретних результатів не дадуть.
Значна частина розрекламованих препаратів доведеного імуностимулювального ефекту взагалі не мають. Окрім того, безрозбірливе використання цих ліків у дитячому віці є невиправданим, а інколи - шкідливим.
Справжні ж імунотропні препарати показані лише дітям із справжніми імунодефіцитними станами та призначаються фахівцями-імунологами.
- Розкажіть, коли ж варто звертатися до імунолога?
Микола Гарас: - У першу чергу, коли йдеться про рецидивувальні інфекційні процеси, але не застуди чи ГРВІ. Зокрема, якщо малюк переносить:
- вісім і більше гнійних отитів (запалення вуха) упродовж року;
- два і більше важких запалень приносових пазух (синусити, гайморити) упродовж року;
- два і більше важких запалень легень (пневмоній) упродовж року;
- рецидивуючі глибокі абсцеси шкіри, м’яких тканин, внутрішніх органів;
- дві і більше генералізовані інвазивні інфекції (запалення оболонок мозку, кісткового мозку, суглобів, сепсис);
- персистуюча грибкова (кандидозна) інфекція шкіри і слизових у дітей старше 1 року;
- курси антибіотикотерапії бактеріальних інфекцій більше 2-х місяців без виразного ефекту чи що разова необхідність довенного використання антибактеріальних препаратів;
- порушення травлення в період грудного віку з відсутністю набутку маси тіла, затримкою росту та розвитку.
Важливу роль на користь ймовірного імунодефіциту також відіграє обтяжений спадковий анамнез щодо даної групи захворювань. Поєднання двох та більше із наведених ознак дозволить стверджувати про передбачуваний дефект імунної системи організму дитини, що потребуватиме особливої уваги фахівця-імунолога, додаткового обстеження і лише після цього - призначення адекватного лікування.
Вам буде цікаво: Від кору померло немовля на Хмельниччині
- Яку пораду можете дати батькам, у яких малюки часто «приносять» із садочка вірусні інфекції?
Роман Гончарук: - Головне завдання батьків у цьому випадку – забезпечити своїй дитині дотримання режиму повноцінного сну, здорове вітамінізоване природними вітамінами харчування, фізичну рухову активність, прогулянки на свіжому повітрі, загартовування. Як би банально все це не звучало, але саме ці фактори є запорукою адекватного функціонування імунної системи дитини з можливостями протистояння у боротьбі з хвороботворними агентами.
Окрім того, специфічним заходом попередження окремих захворювань є коректно проведена планова за віком вакцинація, що доказово убезпечує малюка від найбільш небезпечних інфекцій.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Дякую, я вже з вами