Олена Головіна
- У багатьох людей саме восени погіршується настрій, з`являється смуток. Чому так відбувається?
- Будь-який перехідний період, до якого належить осінь і весна, - це час, коли наш організм перебудовується на новий сезон. Тобто метафорично ми потихеньку готуємося до зимової сплячки. Це потребує додаткових сил. Тому більшість людей реагують на цю зміну. Чим краще ми себе почуваємо у психологічному і фізичному плані, тим легше ми адаптуємося. Якщо людина переживає якісь важкі речі, тим гірше їй буде даватися цей перехідний період.
- Але чому саме туга?
- Окрім того, що ми ніби метафорично одягаємо кожушки і готуємося до холоду, у нас вмикаються внутрішні переживання. Людина восени сприймає себе як результат цілого року. У цей час ми підсумовуємо свій рік. І більшість із нас резонує з переживаннями: чи все я зробив? Чи реалізував усі проекти? Чи стала я кращою за цей рік? Ось тут і виринають наші переживання: а хто поруч зі мною? А чи подобаються мені стосунки? Чи подобається мені робота? І врешті-решт виникає це страшне питання: а хто я? Ці всі нотки піднімають різні мелодії. І чим більше у мене питань, хвилювань, страхів, тим важче я буду проживати цей момент.
- Ми живемо у постійній тривозі фактично з 2014 року – відколи почалася війна. Цьогоріч додався коронавірус, карантин – це посилило внутрішню тривогу. Як впоратися із цим?
- Маємо цілісно сприйняти, що у світовому масштабі ми проживаємо непрості періоди. Виявилося, що ми всі незахищені перед вірусом і всі у цьому дуже схожі – у нас у всіх однакові переживання і страхи.
Всі події оточуючого світу на нас впливають. І дійсно, наша країна живе в хронічному стресі. Ми взагалі нація, яка звикла до тортур, переживань, випробовувань. Ми з вами ще ті герої насправді! Бо ми маємо механізми адаптації.
По-перше, важливо зважати на те, що час дійсно непростий. Тобто не ігнорувати цей факт. По-друге, чим більш теплими, адекватними будуть люди, з якими ми спілкуємося, тим легше нам буде це проживати.
Третє – це інтимний рівень. Добре, якщо нам добре в парах, в сім`ї. у кого комфортно вдома (а це постійна робота!) – тому легше.
І останнє місце – це наш внутрішній світ. Будь-які наші конфлікти, травми, непрожиті моменти життя будуть проживатися нами як внутрішні конфлікти, загострювати якісь переживання. І чим більше у нас тут злагода, чим більше ми про себе знаємо, тим нам легше проживати виклики оточуючого світу.
- Коронавірус – вірус, який пов`язаний зі страхом. Можна перестати боятися?
- Страх – це важлива біологічна емоція, яка допомагає нам берегти своє життя. Але кажуть, що насправді ми не так боїмося смерті, як боїмося жити. В нашій нації, на жаль, ідея мук, страждань, жертовності («коби не гірше», «а подивись на інших – їм ще гірше») є звичною. Нам звично орієнтуватися на гірші моделі, а не на кращі. У людей, які проживають цю жертовність, корона вірус помножується на дуже багато - і ми тоді втрачаємо адекватне сприйняття.
Чи боюся я коронавірусу? – Так!
Чи готова я розуміти, що ризикую? – Так!
Чи готова я жити далі? – Так! Але щоб жити далі, потрібно дійсно багато хотіти, мріяти, сподіватись на краще. Це ціла робота, як не зосереджуватися на цій карті коронавірусу і не труїти цим оточуючих. Бо ті, хто хвилюються і бояться, заражають тих, хто поряд. І так шириться вірус страху. Звісно, від цього імунна система працює гірше.
Якщо говорити про психологічний аспект, то чим гіршою є життєва ситуація, тим краще ми їмо, піклуємося про себе - ми підсилюємо рівень щастя на повну. Тому що наша душа, наша психіка, наше тіло зацікавлені жити добре. Але нам дуже важливо мати простір, де ми можемо створити своє «добре». Тоді ми цей страх вертаємо в адекватне русло.
- Олено, розкажіть, як у цей період допомогти дітям. Адже їм теж непросто: усю весну провчилися дистанційно, цей навчальний рік теж дистанційно почали, далі – змішане навчання. Постійне миття рук, антисептики – як ми, дорослі, можемо допомогти їм?
- Раджу починати з себе. Наші діти сприймають реальність через те, якими вони нас бачать. Важливо на глибокому рівні мати рівновагу і цьому дуже сприяє можливість кликати на допомогу. Якщо парі вдається, як ніколи, триматися одне за одного, створити світ, в якому добре, тоді у батьків набагато більше сил бути опорою, безпекою для дитини.
Діткам дійсно страшно, це постійне напруження. Хоча деяким, навпаки, класно, вони ховаються у своїх кімнатах, працюють в Zoom. Навіть ідея виходити на живе навчання у них викликає обурення.
- Але це вже у батьків викликає страх: моя дитина сидить за комп`ютером і не хоче очного спілкування…
- Так, але маємо виходити з того, що в нас є. Бо, щоб забирати їх з віртуального світу, потрібно давати альтернативу. А на сьогодні не завжди вона є. Тому ми орієнтуємося на те, що є класні вчителі, класні предмети, а є люди, яких треба пережити. Ми мусимо, як дорослі, підтримувати дітей і пояснювати, що і такі люди бувають, давай переживемо це разом.
Насправді, чого хочуть діти? Вони хочуть час з нами. Справжній, об`ємний час з нами. І якщо їм цього не дати, вони «відгребуть» це за будь-яку ціну: хтось захворіє, в когось почнуться труднощі з навчанням - тільки тому, що вони не отримали належної енергетичної підтримки, тепла і радості.
Сучасні дітки дуже розумні, вони не вірять у дисципліну як елемент педагогічного процесу. Їх треба захоплювати, цікавити. Вони з задоволенням вивчають, досліджують. Врешті-решт, у них Інтернет – вся світова бібліотека вдома. Те, чого в нас взагалі не було. Тому навіть якщо вони сидять у своїх планшетах – не обов`язково вони просто гаять час. Можливо, вони вивчають якусь цікаву для них історію.
Читайте ще: Розпалити вогонь всередині себе: як адаптуватися до осені
- Чи є продукти, які покращують настрій?
- Насправді, дозволяйте собі жаліти себе, підтримувати. Бо інколи злі дорослі – це люди, які всередині ховають свою маленьку дитину, яка ридає від самотності і болі.
Я дуже поважаю людей, які знають свої смакові захоплення, що додають сил. Тому не відмовляйте собі у продуктах, які викликають захоплення. Ці продукти мають бути в постійному доступі – на рівні витягнутої руки. Бо що таке ресурс? Ресурс – це те, що я можу взяти прямо зараз для того, щоб підсилити свої сили. І для кожного це своє: для когось – це сухофрукти, горішки, а для когось – шматочок чорного шоколаду, який дуже корисний у невеликих кількостях.
- Чи є якісь «золоті правила» від осінньої хандри?
- У першу чергу, це сприймати себе як скарб. Звісно, вам будуть казати: «Це егоїзм! А як же діти?! Як так можна?!». Це – голоси предків, від них ми відступаємо. Нова ситуація – нові дії.
Оцінити, що в моєму житті мене виснажує на даний момент. Подивитися на своє життя і помітити, в яких місцях я втрачаю енергію. Якщо це токсичні стосунки з кимось з рідних, шукаємо варіант, як вирішити ситуацію. Шукаємо відстань або прощаємося назавжди. Якщо це робота, на якій я постійно хворію, потрапляю в аварію, це значить, я не хочу туди ходити, але не хочу визнати це. Ніхто, крім нас, не знає, чим нас порадувати.
Вчимося бути для себе гарними батьками: піклуватися про себе, одягатися у те, що подобається, підпускати до себе людей, які подобаються. Тоді ми збільшуємо рівень щастя.
Четверте – могти покладатися на душевні переживання. Зрозуміти, за цими відчуттями, куди далі рухатися.
П`яте – орієнтиром зробити почуття радості. Радість повинна бути присутня у кожній хвилині нашого життя, наскільки це можливо. І тоді це буде прекрасний антидод усім негараздам, з якими ми можемо стикатися у своєму життя.
Новини ІА АСС є у Viber
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
